Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 47

- Щось дивне відбувається із цим годинником: він показує час в одному й тому самому місці. Показує доволі вірно, бо відповідає часові на моєму ручному годиннику.
- І в чому проблема?
- Та йду на площу Стуса, а там годинник показує не так точно.
- Ну буває...
- От тобі й залежність часу від простору.
- Не розумію, про що ви?
- Я їжджу повз площа Стуса на трамваї, може то через електромагнітний вплив високовольтної лінії?
- В цьому місті нема, та й знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику.
- Споріднені годинники?
- Як споріднені душі.
- Хм, звучить чудово, але чи не видається вам такий діалог банальним, та й ще й на початку вашої антиутопії?
- Зовсім, ні! Там дуже класна ідея.
- На наших курсах письменницької ми не вхоплюємо ідеї, а даємо можливість підняти самооцінку нашим лекторам. Якщо ви уявили себе письменником, то це через вашу нездатність давати хабарі в суспільстві.
- Хабарі?
- Ну так, це як в місті раптом знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику.
- А як же моя класна ідея для антиутопії?
- Ось вам й ідея.
- Не розумію. Але ж в мене класна ідея!
- Гаразд, і хто у вас в антиутопії антагоніст?
- Український менеджмент.
- Тс-с-с-с, тихо ви... Що це ви таке мовите вголос. Український менеджмент та й показаний в поганому світлі. Ще й де? В колисковій українського менеджменту рошенівського розливу - у Вінниці. Ти ба, який незадоволений знайшовся...
- А в чому справа?
- В чому справа? Це все одно що прикурювати, стоячи по коліна в розлитому бензині... Іншими словами, це дурня. Шукайте іншого антагоніста.
- Українського працедавця?
- Та що ви зациклились на теорії Маркса, вас що тягне на ще один маніфест?
- Стосовно українських працедавців я хотів написати комедію...
- А який сюжет?
- Отже, у світі з'явився найкращий спосіб удобрювати городи, а саме українськими працедавцями....
- О господи! Геть звідси, поки українські менеджери цього не почули!
- А що коли інша ідея: навколосвітня подорож по воді на українських працедавцях?
- Знаєте, український працедавець знаходить українського менеджера і це як знаходиться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику. Тобто, час зупиняється і вам краще мовчати, доки вас не викинули в глибоку, вогку, темну, холодну...
- Жмеринку?
- З вашою інтуїцією вам краще писати щось історичне.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...