Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 47

- Щось дивне відбувається із цим годинником: він показує час в одному й тому самому місці. Показує доволі вірно, бо відповідає часові на моєму ручному годиннику.
- І в чому проблема?
- Та йду на площу Стуса, а там годинник показує не так точно.
- Ну буває...
- От тобі й залежність часу від простору.
- Не розумію, про що ви?
- Я їжджу повз площа Стуса на трамваї, може то через електромагнітний вплив високовольтної лінії?
- В цьому місті нема, та й знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику.
- Споріднені годинники?
- Як споріднені душі.
- Хм, звучить чудово, але чи не видається вам такий діалог банальним, та й ще й на початку вашої антиутопії?
- Зовсім, ні! Там дуже класна ідея.
- На наших курсах письменницької ми не вхоплюємо ідеї, а даємо можливість підняти самооцінку нашим лекторам. Якщо ви уявили себе письменником, то це через вашу нездатність давати хабарі в суспільстві.
- Хабарі?
- Ну так, це як в місті раптом знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику.
- А як же моя класна ідея для антиутопії?
- Ось вам й ідея.
- Не розумію. Але ж в мене класна ідея!
- Гаразд, і хто у вас в антиутопії антагоніст?
- Український менеджмент.
- Тс-с-с-с, тихо ви... Що це ви таке мовите вголос. Український менеджмент та й показаний в поганому світлі. Ще й де? В колисковій українського менеджменту рошенівського розливу - у Вінниці. Ти ба, який незадоволений знайшовся...
- А в чому справа?
- В чому справа? Це все одно що прикурювати, стоячи по коліна в розлитому бензині... Іншими словами, це дурня. Шукайте іншого антагоніста.
- Українського працедавця?
- Та що ви зациклились на теорії Маркса, вас що тягне на ще один маніфест?
- Стосовно українських працедавців я хотів написати комедію...
- А який сюжет?
- Отже, у світі з'явився найкращий спосіб удобрювати городи, а саме українськими працедавцями....
- О господи! Геть звідси, поки українські менеджери цього не почули!
- А що коли інша ідея: навколосвітня подорож по воді на українських працедавцях?
- Знаєте, український працедавець знаходить українського менеджера і це як знаходиться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику. Тобто, час зупиняється і вам краще мовчати, доки вас не викинули в глибоку, вогку, темну, холодну...
- Жмеринку?
- З вашою інтуїцією вам краще писати щось історичне.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр