Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 46

- Доброго ранку! Вдягайтеся і виходьте на вулицю гуляти й насолоджуватися весною! Підйом, громадяни! Виходимо із квартир! Березень не чекає!
- Та якого біса?! Дайте поспати!
- Підйом! Ворушіться!
- Та хто ви такий? Чого чи тут кричите?
- Я представник міськради, а ці четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції. Громадяни, у вас п'ять хвилин на те, щоб одягнутися і стояти біля дверей квартири! Я особисто перевірятиму екірування кожного!
- Я протестую! Що за свавілля?!
- Повторюю: поруч мене четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції!
- Там холодно, чому я маю йти на вулицю?
- Звичайні ранкові перепади температури. Пройдетесь кілька кілометрів і ви відчуєте в повній мірі вінницький комфорт.
- Там стільки снігу випало!
- Немає ніякого снігу! Сніг тільки в наших головах і взагалі забудьте слово на літеру "с". Через деякий час на це слово буде повна монополія на авторське право. Джентльмени із автоматами можуть це підтвердити.
- Але який сенс в тому, що ви мене піднімаєте на ноги в таку пору і за такої погоди?
- Все просто: на вулицях людей практично немає, а вони повинні бути, бо ж сьогодні неділя, тому вдягайтеся, йдіть зі своєю дівчиною в кав'ярню, в кінотеатр, в центральний парк по шаурму, в краєзнавчий музей, витрачайте свої кошти, бо що ж то виходить, працівники цих закладів дарма сьогодні вийшли на роботу?
- Агов, перепрошую, але я от працюю в кінотеатрі, але через погоду на роботу не вийшов.
- А з вами, пане, буде окрема розмова в стилі мотиваційної літератури!
- Даруйте, але ж в п'ятницю ходили і кричали, що в суботу буде понеділок.
- Все вірно, в суботу був понеділок, а сьогодні в неділю неділя. Час витрачати гроші, час демонструвати гостям нашого міста, що нам подобаються розважальні заклади Вінниці, а там диви і туристам почнуть подобатись ці заклади.
- Але я порвав зі своєю дівчиною.
- От тобі й на! А яка причина?
- Я запропонував їй з'їхатися, а вона мені: "А як же моя мама?"
- Як завжди, навіщо хлопцеві згадувати про маму, коли у нього є своя? Гаразд, ви сьогодні вільні, тільки купіть собі пляшку рому, а на наступні вихідні когось собі знайдіть, інакше оформимо вас членом клубу "Королі Зануд".
- Так точно!
- Гаразд, жителі Вінниці, шикуйсь! Приготували усмішки й гаманці! Сьогодні неділя, а сніг тільки в наших головах!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...