Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 46

- Доброго ранку! Вдягайтеся і виходьте на вулицю гуляти й насолоджуватися весною! Підйом, громадяни! Виходимо із квартир! Березень не чекає!
- Та якого біса?! Дайте поспати!
- Підйом! Ворушіться!
- Та хто ви такий? Чого чи тут кричите?
- Я представник міськради, а ці четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції. Громадяни, у вас п'ять хвилин на те, щоб одягнутися і стояти біля дверей квартири! Я особисто перевірятиму екірування кожного!
- Я протестую! Що за свавілля?!
- Повторюю: поруч мене четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції!
- Там холодно, чому я маю йти на вулицю?
- Звичайні ранкові перепади температури. Пройдетесь кілька кілометрів і ви відчуєте в повній мірі вінницький комфорт.
- Там стільки снігу випало!
- Немає ніякого снігу! Сніг тільки в наших головах і взагалі забудьте слово на літеру "с". Через деякий час на це слово буде повна монополія на авторське право. Джентльмени із автоматами можуть це підтвердити.
- Але який сенс в тому, що ви мене піднімаєте на ноги в таку пору і за такої погоди?
- Все просто: на вулицях людей практично немає, а вони повинні бути, бо ж сьогодні неділя, тому вдягайтеся, йдіть зі своєю дівчиною в кав'ярню, в кінотеатр, в центральний парк по шаурму, в краєзнавчий музей, витрачайте свої кошти, бо що ж то виходить, працівники цих закладів дарма сьогодні вийшли на роботу?
- Агов, перепрошую, але я от працюю в кінотеатрі, але через погоду на роботу не вийшов.
- А з вами, пане, буде окрема розмова в стилі мотиваційної літератури!
- Даруйте, але ж в п'ятницю ходили і кричали, що в суботу буде понеділок.
- Все вірно, в суботу був понеділок, а сьогодні в неділю неділя. Час витрачати гроші, час демонструвати гостям нашого міста, що нам подобаються розважальні заклади Вінниці, а там диви і туристам почнуть подобатись ці заклади.
- Але я порвав зі своєю дівчиною.
- От тобі й на! А яка причина?
- Я запропонував їй з'їхатися, а вона мені: "А як же моя мама?"
- Як завжди, навіщо хлопцеві згадувати про маму, коли у нього є своя? Гаразд, ви сьогодні вільні, тільки купіть собі пляшку рому, а на наступні вихідні когось собі знайдіть, інакше оформимо вас членом клубу "Королі Зануд".
- Так точно!
- Гаразд, жителі Вінниці, шикуйсь! Приготували усмішки й гаманці! Сьогодні неділя, а сніг тільки в наших головах!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...