Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 49

- Доброго вечора! З вами у прямому ефірі підсумкова тижнева телепередача... Причому вінницька телепередача, місцева із телестудії, де тепер є генератори якщо раптом у Вінниці зникне світло... Даруйте, відволікся... З вами телепередача "Мотивація". Головною подією цього тижня стало зібрання міської ради...
- Нумо, морськії браття, ріжмо горлянки сухопутним пацюкам, пускайно їхній жир на поталу Веселого Роджера!
- Де обговорювалось питання скорочення апарату місцевого самоврядування...
- Дошкою ведіть цих бунтарів і най змилуються над ними зелені води Південного Бугу!
- А також відмічали успіхи комунальних служб в боротьбі зі сніговою стихією...
- Полонених не брати, очищаймо чужі трюми від золота, аби й запаху багатства не залишилось!
- Тим часом, місцеве управління національної поліції прозвітувало про успіхи операції з попередження святкування 8 березня...
- Всіх жінок до мене в каюту драїти підлогу, скручувати рулети суші і співати пісні морських сирен!
- В ім'я В'ятровича до адміністративної відповідальності притягнуто 735 громадян, вилучено 1100 квіткових букетів, триста пляшок вина, 500 упаковок цукерок, жодна із них не виявилась рошенівською до речі...
- Усіх рабів гнати в трюм рахувати награбоване і кормити тухлим м'ясом!
- Тим часом на засіданні міськради було прийняти рішення заборонити продавцям одних магазинів йти до продавців інших магазинів і розбивати в них гроші на дрібні купюри...
- Давай цих двох сюди, за стіл їх! Джентльмени, перед вами шість пістолів, три з них заряджені, а три ні. З цього столу максимум має встати один живий. Завдання зрозуміле? Ваші ставки, морські браття!
- А ще в нашому колективі свято - сьогодні день народження в нашого режисера звуку і, певне, останній робочий день! З Днем Народження!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021