Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 49

- Доброго вечора! З вами у прямому ефірі підсумкова тижнева телепередача... Причому вінницька телепередача, місцева із телестудії, де тепер є генератори якщо раптом у Вінниці зникне світло... Даруйте, відволікся... З вами телепередача "Мотивація". Головною подією цього тижня стало зібрання міської ради...
- Нумо, морськії браття, ріжмо горлянки сухопутним пацюкам, пускайно їхній жир на поталу Веселого Роджера!
- Де обговорювалось питання скорочення апарату місцевого самоврядування...
- Дошкою ведіть цих бунтарів і най змилуються над ними зелені води Південного Бугу!
- А також відмічали успіхи комунальних служб в боротьбі зі сніговою стихією...
- Полонених не брати, очищаймо чужі трюми від золота, аби й запаху багатства не залишилось!
- Тим часом, місцеве управління національної поліції прозвітувало про успіхи операції з попередження святкування 8 березня...
- Всіх жінок до мене в каюту драїти підлогу, скручувати рулети суші і співати пісні морських сирен!
- В ім'я В'ятровича до адміністративної відповідальності притягнуто 735 громадян, вилучено 1100 квіткових букетів, триста пляшок вина, 500 упаковок цукерок, жодна із них не виявилась рошенівською до речі...
- Усіх рабів гнати в трюм рахувати награбоване і кормити тухлим м'ясом!
- Тим часом на засіданні міськради було прийняти рішення заборонити продавцям одних магазинів йти до продавців інших магазинів і розбивати в них гроші на дрібні купюри...
- Давай цих двох сюди, за стіл їх! Джентльмени, перед вами шість пістолів, три з них заряджені, а три ні. З цього столу максимум має встати один живий. Завдання зрозуміле? Ваші ставки, морські браття!
- А ще в нашому колективі свято - сьогодні день народження в нашого режисера звуку і, певне, останній робочий день! З Днем Народження!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...