вже друга осінь тепер вже
вічної зими
вже інші могили тягнуться
від гори
і слова посохли спадають в
позаторішню
занадто високу і занадто
жовту траву
чиїсь батьки і діти звіяло
солоним вітром
а хтось під подолом діви
марії чи за
пазухою христа все сидять і
не чують
як сиплеться земля як тітка
магдалина
питає за надгробок по якій
ціні і коли
щоб ото до поминок усе було
як у людей
і думали ті хто в
потойбіччі що граніт
найкоштовніший камінь і
трохи бетону
ім’я кирилицею і дати життя
й смерті
світлина-відбиток трохи
вдала і місцями
мов узято з іншої людини
про яку кажуть
лише хороше в’яжуть
вузликами пам’ять
та чи вийде з часом рушник
і чи подол
й пазуха біблійних імен то
для віруючих
чиє покликання перепис
населення книг
добрий день магдалино для
раба божого
свічка по десять гривень а
панахида сто
тіло не витримало
випробувань а душа
це одвічна слабкість яка
лине до слабких
місць на цій планеті де
панує морок осені
й зима сходиться із зимою і
сніг кволий
вітром промайне зачепиться
в бороді глоду
розтане на граніті на
кирилиці і датах
де поруч свіжий хрест і
вінок терновий
добрий день бабо маріє
вітаю рабо божа
свічка по двадцять гривень
панахида двісті
хай в мирі спочивають як
тут їм не вдалось
за обох не дам хіба що за
бабу маргариту
їй-то миру й спокою
хотілось більше
Коментарі
Дописати коментар