сльози кров самогон незламний серпень ніжний серп білоруські руки сплітаються над безоднею і йдуть у пащу гієни у морок і мільйоноголосся де спаяні обладунками перебирають людей наче карти таро розганяють погонні зірки наче зграю птахів перелітний серпень ніжний серп в передчутті світанку в передчутті неба свинцевий зойк розсіяний цой кийок опущений в обіймах а може й сон сльози кров самогон і грати і грати роль гієни в пащі якої тінь серпня ніжний серп десь у дворі десь на розі затремтіли колоски колись це назвуть жнивами а поки що тінь свободи відчайдушно проситься на сторінки

рік обвився змієм довкола рани і пускає сік у сподівання ребра тріщать посохлою грушею кола часу оголюються немов нутрощі міланської скрипки і перешепіт змія й струн ковзають завісами порожніх театрів   кола замкнено орбіти прокладено в парках люд розводить багаття бо кінець має настати за позитивної ноти дим окреслює вдих до межі вінілових рок-н-рольних апостолів і здається що ти йдеш по воді і звеш їх за собою а не навпаки як минулого року