щоб уникнути насильства я міняю замки, хтось не вірить, що пальці німіють від старості і одноманітних рухів: будувати дім, будувати дім - якщо бити землю залишиться багно, все як хтось хотів тільки не я, хтось повторює, що я щось пропустив, десь помилка і мені треба повертатись.   повітря пропахле порохом і почервоніле, ми з друзями обираємо наступного: хто тікатиме, хто тікатиме - пиріжок з м’ясом, пиріжок з листям.   щоб померти я міняю замки - з деревами покінчено залишились меблі, не згадувати про книги, вони однакові, одноманітні від них німіють пальці; якщо хробаком точити стовбур, хтось запалить вогонь тільки не я, хтось повторює, що я щось пропустив, десь помилка і мені треба повертатись.   в кімнаті бракує виходів, ми з друзями тягнемо сірники: хто перший, хто перший - все чудово, все красиво, все добре.   2021

  говори лише до мене і про мене, єдина розвага - слухати себе, зшивати із осінню і складати пісні: як я ковтнув сонце, як я блював листям, в уяві дорога - насправді я порізався і небо сьогодні просякнуте старістю, говори лише до мене і про мене бо скоро ніч усіх перемішає.   навчитись продавати, навчитись забувати, обмежити свій світ інфекцією, нічна квітка, нічна радіостанція розкриває свій бутон ні для кого.   так, най моє ім’я буде греблею, осінь як ріка, я змінюю русло, так, тобі важко думати про когось крім себе, ніч як вода і вона збирається біля мене, єдина розвага - уникати близькості, небо сьогодні просякнуте самотністю, говори лише до себе і про себе, в уяві поцілунок - насправді я порізався.   навчись уникати, навчись танцювати, обмежити свій дім інфекцією, нічна квітка, нічний човен розкриває свій бутон ні для кого.   2021

  знаєш, ділити свій рай з іншими по шматочку, по кроку назад, спочатку щаслива уся вулиця, а нині знаходиш спокій на задньому дворі, сюди рвуться божевільні люди, розбивають себе в кров і просят морфій: обмани свій мозок, обмани свій мозок, розбав спокій на ще одну половину.   Кашляти, щоб підтвердити існування, хапають і несуть під світло софітів, спробуй підвестить і відбитись від них тоді як рай доволі нудне місце.   залиш свій рай у спадок іншим, чорне програло, червоне вже трапилось, питання безглузді і для порядку, перетинаєш вулицю, а там все платно, однієї жінки геть не достатньо, концентрація ран у венах різниться: не розмовляй із раєм бо лише долоні мироточать і мироточать дофаміном.   нас викидають із порожніми наплічниками, знаки зодіаку стерті в кров, зізнайся комусь із натовпу в коханні, передай комусь чергу ділитись знов.   2021

  усіх дітей використають багато разів, все що потрібно - весняний розум, я з цим покінчив і обрав чорний одяг. ми тікали залізничною колією, ми цілувались у сподіванні жити окремо доки нас не затягнуло у вагон: чоловіки окремо, жінки окремо обмінюються фото розчахнутих ніг.   тіла потоншали - що за ними видно? вічну африку, зникаючу арктику, я поміж чоловіків махаю тобі у вікно, де тебе вже ніхто не пам’ятає.   я не можу перебороти любов до себе, я бережу кожну краплю сили, мені так нудно, що я чекаю на весну - скинь мені її фото і я помру. на дітей вивалили дорослі проблеми, вони вчаться тримати удари і поради - це така абетка морзе, її крутить половина радіостанцій.   бий мене, бий мене - це я казав чи ти? тіла посвітлішали, схожі на хліб, ніхто з нас не здатен зупинитись.   2021

  на роботі ти кат, вдома позбавлений всього, довкола згадують про совість і ти думаєш про жовтень, оточений водою, про слова остаточні і незламні коли пожовкло її обличчя опало волосся, приглушені розмови на кухні, ніч могла увірватись і викрасти людину, а потім геть тихо при світлі запальнички.   ти забув початок і усміхаєшся, чай з м’яти, чай із липи, звичні слова, натреновані рухи - вона жива, а ти перебираєш причини.   так, принеси декількох в жертву - передчасне опалення, лінива осінь, твоє тіло віддає їй останнє тепло, пожовкле обличчя, опале волосся, скупий поцілунок, колючі обійми, ти хочеш від неї вдячності, якою виправдовують перед товщею ночі, а вона вже пішла і загоїла сліди.   ти забув обличчя лише дотик листя, бажаєш їй осені і ночі - котиться і котиться чергова голова як ти того хотів без причини.   2021 рік

  скажи, чим закінчиться мій сон? світанком чи розбитим серцем? я занурюю пальці в стіну і в чужій кімнаті хапаю ніж, коротке послання, кашель і гнів - я тут нікого не знаю і не знав, сон перевертається горнятком, густе світло парує на морозі.   усі звуки линуть з вулиці тому що не склалось життя, святкові пісні фото і відео - надто заглиблені у власні сни.   претендувати на обдерте графіті - там твоє ім’я і цього достатньо, останні квіти посохли і осліпли, старі пси біля продуктових яток - ми приручили одне одного, а потім ще більше полюбили самоту, уві сні я бачу старого друга, він висмикує із себе дроти і вмирає.   бачиш, зі стелі крапає ртуть і летить далі крізь мене, чим закінчиться мій сон? хтось скаже, що я все проспав.   2021