до оргазму не вистачило зовсім трохи чи то часу чи то плоті чи просто уявили що ось ліжко човном посеред моря загублене в космосі у невагомості і сплелись тіла і сплелись думки і того часу так мало що кожен поштовх переводить стрілки все вперед і вперед не зупиняється звучить мов закляття розпалює міста на день і ніч на вечерю і це як втеча з в'язниці де вартові оточили і все споглядають і все підказують як бути вправнішим у любові до   будь обережним і пам'ятай що бог на твоєму боці і від кожного вибуху предмети в кімнаті підстрибують і завмирають ніби невагомість повернулась   усе кінчено хоча тіла й досі сплетені що ти хочеш повернути кого кличеш слова як компенсація сили тяжіння там внизу проростає синя квітка наглядач обов'язково подарує їй назву і занесе в журнал інвентарний номер а поки долоня в долоні берег до берега відчуття злочину здіймається вітрилом по той бік грат люди в однострої розпитують як все було...

  все одно скажуть що винні люди бо що ти знаєш про управлінські рішення тут розуму більше немає тут очі вирячені у простір перед собою що вони роблять що вони роблять зі мною нагадують за прожите життя за рішення управлінські одноразові за простих людей які десь там чуєш десь там майже поруч із такими такими самими виряченими очима   хто забере додому хто поверне розум хто сплете із нейронів теплий светр хтось запалив вогонь який кинувся геть на листя на дерева далі в небо у гостях у бога який думає що молитва замінить усе й всіх   хапають крайнього чи першого в черзі і той з'їдає свого паспорта а за ним й країну хтось вигукує що він то все передбачив проте ім'я ідентифікаційний код відкладені до кращих часів майже до березня тіла без кінцівок майже посміхаються зізнаються що очікували на сніг у перемішку із чорним мастилом немов халати лікарів які вкорочували плоть немов поле довідок про те що у них ще щось залишил...

  ти в тилу про що з тобою говорити ну хоча б про осінь вона не має тилу ну хоча б про ніч яка ллється через край що не втримати її ніби це кров ти в тилу ти розм'як ти розкис людина без сорому людина без країни ти знаєш про що я ти знаєш про що ця ніч про що ця осінь бронебійна   я прийшов нізвідки але точно запізнився чиновник усе вирішив замість мене собака найманий за контрактом а кіт в ролі санітара все перевіряє чи не ослабли ремені на зап'ястках   чи ти впізнаєш чужу смерть яка крилами змішує землю і вогонь і чиїсь очі перетікають в розпечений метал що слово зайве що осінь зайва а ти а ти все недосяжний ніби ніколи не існувало ніби зниклий в ночі яку невідворотно впорскують у вену країни що серце кулеметом що мозок сиреною   на столі вечеря за вікном смерть мені достатньо вийти і нічого не зміниться у світі замало місця для мене я про це мовчав і ти мовчи теж

  хтось оголеним рекламує такі речі он вступи в армію і тебе хотітимуть твоє тіло нутрощі і навіть думки це ти в мріях того кого сьогодні вбиваєш питає перша вчителька і підморгує ти поруч своєї країни невдоволений проте оцінки в атестаті виправлені і вдаєш божевільного вдало розп'ятого   київська кров житомирська шкіра приміряєш шолом приміряєш тіло хтось чекає хтось руку простягає дивись в дзеркало ти щасливий   трішки везіння побільше людей невідоме село але знайомі слова цієї ночі прилітала стара сова розповідала що за річкою вогонь чистий святий і надто голодний куди ти йдеш про що мрієш питає маленьке фото в кишені питає остання осіння любов   руки в кишенях кулі в голову цигарка летить у високу траву мила моя осінь я до тебе йду моя остання любов я нарешті відмінник

  зброї багато зброя безкоштовна помирають дорослі зникають діти шахраї на межі миру де вільні землі погляд вгору а там рекламний щит де поети де їхній відчай куцого слова тобі усе здалося тобі усе здалося зброї багато зброя безкоштовна на вільних землях платитимуть усі   від могили до могили від новин до могили хтось йде шукає когось чи закладку горло вкрилось смолою мозок застиг тебе впіймають тебе впіймають і витрусять усі думки   скажуть тебе ж попереджали дивись мертві тіла по вулицях руйнування щастя іржаве на дні наплічника на кухні запліснявіла любов в очікуванні новорічних свят час вбивають в голову дядько каже тебе попереджали дивись свинець в повітрі ртуть в ранах хтось крикнув і миттєво зник   від набою до набою пальцям все одно колись вони повернуться відчинять вікно аромат свята вивітриться на долонях залишиться слід іржі і дадуть повір дадуть усім пизди

  вже доволі близько волають вони вночі спалахнула зірка а вранці виявилось декому не пощастило і доведеться складати свідоцтво про народження в паперовий кораблик в паперовий літачок в паперове життя яке заблукало в обіймах випадкового прицільного нічного вогню можливо комусь це освітить шлях   хто поверне чи хоча б сам повернеться у місто й увімкне радіо на ту саму пісню про майбутню війну якою ми одне одного лякали немов нічними казками   вже доволі далеко волають сирени кров змішалась з цілодобовим телемарафоном наші дилери не сплять і знову чиновник складає право власності у гострокриле оригамі яке підіпре небо чи хоча б кількатонну плиту коли картковий будинок складеться під погляди покерних обличь і хтось зааплодує   забагато питань ніби й сам винен хапаєш фокусника за широкий рукав паперовий кораблик сталевий літачок розгортаєш його свідоцтвом про смерть  

  якось мене вчили що слід берегти майно яке тобі дістається яке тобі залишається на решеті долі а внизу дрібний пісок а внизу сонце яке плавить усе в склянки і руки сходяться в тості один за всіх чуєш один за всіх і ніяк не інакше дзенькіт скла дзенькіт гільз підпис ти все це маєш повернути згідно списку   я бачу тебе щоночі у світлі фосфору чи в тепловізорі риси злилися з війною автомат запобіжник товчене скло що не стекти бо чогось тут не вистачає   рок-музика волає вчорашні хлопчаки вже розгледіли зворотній бік мелодії і усі тости вивертають зворотнім ходом чи ти віриш що й досі снишся мені чи ти віриш що мені від тебе нічого не треба окрім окресленої межі окрім підпису на обхідному листі що ось тут ось тепер можна задувати на святковому торті фосфорні свічки   я бачу ніч я бачу ніч я бачу ніч очищену пострілами і степовим холодом ну коли вона коли ж вона нарешті увійде в той список колись виданих речей і не...

  вечір коли рахуєш своїх друзів вечір коли рахуєш своїх янголів вечір коли рахуєш своїх привидів вечір коли клянеш арифметику вчителів які подарували інструменти правила які позбавили тіла любити життя не важко хоча ран буде більше як не ухиляйся   я люблю тебе смерть я люблю тебе смерть ти пізнаєш цей крик і сьорбнеш кави уся ніч попереду і танці зі скелетами миготять в очах ще трішки і командир згадає тебе   хто то був я чи ти чи той хто любив голодних кошенят і все говорив як тільки приїде додому то пиздитиме дружину і дітей ні за що майже щастя практично любов страшно думати про щось духовне загравати з богом ніби думки щось значать немов їх важкість опустить шальки терезів   люблю тебе ніч люблю тебе ніч я заблукав поміж чудовиськами і тому рахую своїх друзів своїх янголів своїх привидів цифри нескінченні як не ухиляйся