сьогодні в гості до мене заходив дім і ми довго мовчали дорогами від і до від і до стільки міст і кордонів нас розкидало і слова червоне море розділилось на двоє позаду єгипет попереду сорок літ ростиме приречене дерево окреслюватиме гіллям узори схилених у мовчанні облич далі сокира повалить все на дрова на меблі на тирсу яку легко сплутати із снігом зрештою з падіння дерева вийде папір задля безликого документу із номером і підписом посадової особи яка кожного вечора йде додому де голови схилені у мовчанні і кранами скрапує ніл

"Шановний Петро Олексійович! Це просто неймовірно, що вже другого листа поспіль від вас я отримую в рекордно швидкі терміни. Важко уявити, в чому тут причина, адже на пошті працівниця розповідає мені про проблеми із доставкою листів. Я маю підозри щодо навмисно пришвидшену відправку кореспонденції — знаєте, ніби наша місцева "Укрпошта" хоче "позбутися бентеги" тисячі людей, які опинились в окупації. Це змушує серйозно замислитись не менше, аніж над простроченою в доставці кореспонденцією. Так, дивно. А мені від цього стає страшно. Звісно, не так страшно як від вашого негативу, висловленого вами у вашому останньому листі. Мушу запевнити, що ціную ваше відчуття обов'язку захищати свій видавничий проект і я не мав в думках будь-які посягання на його існування. Навпаки, я радію з успіху книговидавничої справи, оскільки це означає збільшення асортименту в книгарні, де я працюю. Тільки здивувала ваша фраза про "небажання формулювати різні варіанти ві...