серпнева віхола урвалась в фіранки сполоханим північним чорним конем і заграли обірвані нерви павутиння над єдиним у соняшниковім полі бою воїном літа серпневі води наїжились хвилями збуреним листям загойдалась риба коли відпала від нептунової бороди і шовкова поверхня водойми стала твердіша за скло серпневі сухі трави тріщать морозом кусають голі долоні і провалюються під п’ятою що ноги грузнуть у кучугурі відцвілої люцерни а комбайни ліплять серпневих баб над палим воїном літа серпнева зима вночі квітне ватрами мітить кордони неприступної землі що біля неї лежать розбиті війська гербарію серпневий спокій цівкою самогону розплітає коси змарнованих листів таке гірке срібло наче іній у вікні зацвів