усе починається зі списку книг необхідних для розмови із померлими особистостями усе завершується щедрим полином на стежках яким улітку тікало дитинство і це місто мусиш змити з лиця оголити босха де в деталях видно стоси книг і лики з якими говоритимеш про старість а це село гігантським кальмаром пульсуватиме в непомітному вересні абсентовими кардіограмами єдиними словами які сприймають шанувальники мовчання і згодом ще один стрибок у сон безглуздо безглуздо безглуздо коли той бік ночі не має визнання у виснажених обивателів і ось слово із книги у їхній уяві горить метеоритом вибухає майже новим життям у босхові що предки ворушаться хвилями виринають і дивляться з осудом на кожну мастурбацію нащадків