ми ігнорували бога завісою читальної зали, аби із його пір’яного обличчя потоки літер могли спадати сріблом у декольте сторінок – дивно, скільки потрібно прочитати книг, аби ми мали право ділитися найгіршим, розтягувати божевілля парканом між нами. є речі, незрозумілі повною попільничкою, доки вони не оточують нас брехнею – бідолашну істину на котячих лапках ганяють філософи із піною на щоках, а ти мені нагадуєш постійно правило: «у бібліотеках не можна триматися за руки», ніби це єдина потрібна від мене милість… почуття гумору нічим не гірше оргазму, тому іноді його необхідно симулювати – володар кольорів і неврозів ніколи не рахує скільки у бібліотеці спідниць палять завіси, адже вони русла правди на твоєму обличчі, що я чергова душа, якій судилось блукати цвинтарем із посмішкою. 2013