Агов! Є тут хтось? Ви мене чуєте? Мені потрібно щось вам розповісти. Сьогодні похмура погода, близько нуля градусів, жодного вітру, лише вогонь потріскує в грубці. Сьогодні смуток оповив моє серце, сьогодні радість не більше за картонну закладку в книжці буття і його слова… Не бога, а просто людини, яка прожила своє життя і примудрилась затягнути в нього доволі багатьох, які дякують йому по всій планеті, яку ми чомусь називаємо Земля, а насправді усе це нескінченне, гаряче й темне, рветься кудись назовні, до того світла в кінці тунелю, де чи то сонце, чи сірник запалений рвучким рухом. Усе без відповіді, бо усе видиме й чутне, усе роздвоєне і вічне, усе музика, яка несеться пожежею і падає водою, усе картина, яка раптом рухається далі як і серця б'ються далі об невідоме чи пам'ять. Відповіді все немає, але світ і самотній пустельний, і затісний у клітці зі звіром, світ змінює маски, згущує фарби, розріджується на кожній вершині, з якої котиться твоє серце, куди волочився твій...
Увага! Текст містить велику кількість лайливих слів, порнографічні примітивні описи від першої особи із цинічними зневажливими висновками. Перед читачами типовий персонаж другої половини нульових років із неконтрольованою підсвідомістю. Стилістика й манера оповіді збережена задля яскравішого ефекту присутності. Всі події та герої даного оповідання вигадані, будь-яке співпадіння з реальними подіями та людьми живими чи мертвими є випадковістю. Автор не прагне будь-кого образити чи принизити. Будь-яка схожість використовувалась для максимального наближення до дійсності та спонукання зацікавленості в читачів. Присвячується тим дітям, які щороку безслідно зникають на території нашої країни Я був людиною номер два на фірмі «Ларріон», тому мені доручили проведення новорічного корпоративу для співробітників та декількох наших ділових партнерів. До кінця цього року в нас було дві вагомі причини для того, щоб нормально відсвяткувати прихід нового року. По...