25 рік текст сімдесятий (останній)

 

це вже старість коли не можеш

зрушити з місця коли є простір

коли є дорога і кінцівки а все

топчешся тут прикутий кимось

через щось чи просто закляк як

від страху так і від любові коли

є свій дім і коли того дому немає

навіть коли їдеш на причепі

крізь вітер то все одно стоїш на

тому самому місці весь порожній

ніби втік від смерті чи щомиті

все ближче до її іржавої коси

ця старість геть не про зморшки

сивину не про внуків чи самоту

це та сама осінь яка дісталась

листопаду і довкола одні кістяки

що нічого більше збирати немає

ні в кого чогось питати за тепло

чи листя бо усе оголилося до

війни з багатьма де одне проти

одного виставили багнети і все

кажуть а пам'ятаєш а знаєш

і цей пізньоосінній вечір лишень

передчасна пітьма яку освітлює

кінчик цигарки коли зізнаєшся

так я там був або ж не був яка

різниця коли життя мов той дим

який розчиняється у вечорі а

старість це ніч коли вдихаєш на

повні груди і відчуваєш запах

сивини навіть коли мряка вітер

старі все ще тут їм не зрушити

з місця їхня внутрішня війна

з'єднується з війною зовнішньою

і тільки світанок принесе легкість

коли побачиш хоч один будинок

таки встояв на вулиці пітьми

 

25 р.