тепер усі питання зводяться
до того на якому
боці ти тепер і кожен бік
назвати боязно
і там і тут кров холод бруд
і сміх приреченості
чиста ненависть до всіх яку
не здолати
лише ковтаєш через кожне
слово і воно
обпікає нутрощі а так і там
і тут до райських
садів рукою дістати і бачиш
ті самі
плоди смак яких вигадливий
і жаданий
і так само бачиш вогонь з
безодні куди
людей штовхають цілими
народами і поверхи
слова байдужі ніби взяті із
заголовку
директивного бланку мов
механізм запущено
хто ми такі щоб його відміняти
і той
вогонь на відстані
запальнички над якою
силуєшся втримати долоню
аби врівноважити
гнів і доволі близько щоб
капітулювати
що достатньо кроку на шляху
до вічності
коли йдеш не до святих вони
лише примари
не більше слів якими
наповнено цей текст
бо шлях не лише до світла
ані до осені
ніби кістяки дерев не
сунуть у вікно вони ті
самі ребра які вперлися об
серце і пульс
як та музика нічна з
автівки дорогою
все б'ється об тебе мов об
один із боків на
якому можна піймати тебе за
руку мов злодія
нічного який все сподівається
повернутися
додому зі скарбом чи раною
доки не збагне
що цієї осені стежки ведуть
лише в один
бік який кличуть світлом чи
пітьмою
але ти все казатимеш і тут
і там ті самі
кров холод бруд і сміх
приреченості але вже
без гніву
25 р.
Коментарі
Дописати коментар