Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 11

- З Різдвом Христовим!
- Дякую, навзаєм. Але я святкую 7 січня.
- Ось тому я до вас і прийшов. На великі свята у католицької церкви наступає період "відкритих дверей" і сезонних знижок. Отже, ви святкуєте Різдво 7 січня?
- Так.
- Православна церква?
- Так.
- Коли долучали до православ'я, то запитували у вас згоду?
- Ні, та я й не проти.
- Ну так, ми всі живемо у Вінниці - ми всі не проти. Але, якщо відмежуватись від цього вінницького фону, то ви б напевне задумались над тим, до якої церкви долучатись.
- Все одно пішов би у православ'я.
- А що там вас приваблює у православній церкві? У них же немає органу.
- Я взагалі-то не ходжу в церкву.
- Але відноситесь до православ'я? І хрестик носите?
- Ну так. Віра буває міцною і без церкви.
- Хм, майже золоті слова, якби не були такими срібними. І все ж, ви не бажали долучитися до католицької церкви.
- Та ні, чого б це?
- Ми видаємо дисконтні картки новим членам церкви.
- Не дисконтом єдиним живе наш дух.
- Корпоративний дух.
- Що?
- Корпоративний дух. Чули про таке?
- На жаль, так.
- Ось бачте, це все через православ'я, в яке ви входите завдяки шантажеві за наші гріхи з боку священнослужителів. А в католицизмі все по-іншому: люди долучаються завдяки прощенню з боку священнослужителів.
- Та невже? І яка мені з цього вигода?
- По-перше святкувати католицьке Різдво стає доволі престижним, а православне Різдво це фу, моветон і вчорашній день. Хочете проводити час в компанії успішних людей - долучайтесь до католиків. По-друге, ви ж дивились "Міцний горішок", "Сам вдома", де головні герої зустрічають Різдво за західним обрядом. Ви не відчували при цьому суперечність із тим, що самі причетні до православ'я? Так ось, ми пропонуємо виправити все це.
- О, ну з цього необхідно було починати!
- А то я завжди дивувався, чому це вони у фільмах всі так очікуюсь Різдва, а ми в реальному житті - Нового Року.
- Знаєте, це як Вінниця та решта світу: всі окрім вінниччан очікують дня міста.
- Скажіть, а у вашій церкві є книгар скарг.
- Звісно!
- І хтось реагує на скарги?
- Ні, але натомість в Ютюбі ми організували цілодобовий канал, в якому ми розповідаємо, як ми приймаємо людей такими, якими вони є.
- Повний іронії?
- Звісно, бо ж корпоративний дух мусить рости і розвиватись.
- Щире золото?
- Щире золото!
- Гадаю, я можу долучитись до вашої церкви.
- Чудово. Тоді, будь ласка, ваш паспорт, ІПН для оформлення дисконтної картки, вартість якої збере разово п'ятсот гривень і п'ятдесят щомісячної оплати. Походи в церкву не обов'язкові. Також вам необхідно оформити страховку життя, де у випадку настання страхового випадку отримувачем виступатиме католицька церква.
- Як так?
- Коли настає страховий випадок церква отримує все - така суть релігії.
- А ви сам католик?
- Ні, я менеджер із продажів.
- Хіба це релігія?
- Так, але оскільки авторське право на релігію належить НАК "Надра України", то мушу всім казати, що це посада.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...