Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 11

- З Різдвом Христовим!
- Дякую, навзаєм. Але я святкую 7 січня.
- Ось тому я до вас і прийшов. На великі свята у католицької церкви наступає період "відкритих дверей" і сезонних знижок. Отже, ви святкуєте Різдво 7 січня?
- Так.
- Православна церква?
- Так.
- Коли долучали до православ'я, то запитували у вас згоду?
- Ні, та я й не проти.
- Ну так, ми всі живемо у Вінниці - ми всі не проти. Але, якщо відмежуватись від цього вінницького фону, то ви б напевне задумались над тим, до якої церкви долучатись.
- Все одно пішов би у православ'я.
- А що там вас приваблює у православній церкві? У них же немає органу.
- Я взагалі-то не ходжу в церкву.
- Але відноситесь до православ'я? І хрестик носите?
- Ну так. Віра буває міцною і без церкви.
- Хм, майже золоті слова, якби не були такими срібними. І все ж, ви не бажали долучитися до католицької церкви.
- Та ні, чого б це?
- Ми видаємо дисконтні картки новим членам церкви.
- Не дисконтом єдиним живе наш дух.
- Корпоративний дух.
- Що?
- Корпоративний дух. Чули про таке?
- На жаль, так.
- Ось бачте, це все через православ'я, в яке ви входите завдяки шантажеві за наші гріхи з боку священнослужителів. А в католицизмі все по-іншому: люди долучаються завдяки прощенню з боку священнослужителів.
- Та невже? І яка мені з цього вигода?
- По-перше святкувати католицьке Різдво стає доволі престижним, а православне Різдво це фу, моветон і вчорашній день. Хочете проводити час в компанії успішних людей - долучайтесь до католиків. По-друге, ви ж дивились "Міцний горішок", "Сам вдома", де головні герої зустрічають Різдво за західним обрядом. Ви не відчували при цьому суперечність із тим, що самі причетні до православ'я? Так ось, ми пропонуємо виправити все це.
- О, ну з цього необхідно було починати!
- А то я завжди дивувався, чому це вони у фільмах всі так очікуюсь Різдва, а ми в реальному житті - Нового Року.
- Знаєте, це як Вінниця та решта світу: всі окрім вінниччан очікують дня міста.
- Скажіть, а у вашій церкві є книгар скарг.
- Звісно!
- І хтось реагує на скарги?
- Ні, але натомість в Ютюбі ми організували цілодобовий канал, в якому ми розповідаємо, як ми приймаємо людей такими, якими вони є.
- Повний іронії?
- Звісно, бо ж корпоративний дух мусить рости і розвиватись.
- Щире золото?
- Щире золото!
- Гадаю, я можу долучитись до вашої церкви.
- Чудово. Тоді, будь ласка, ваш паспорт, ІПН для оформлення дисконтної картки, вартість якої збере разово п'ятсот гривень і п'ятдесят щомісячної оплати. Походи в церкву не обов'язкові. Також вам необхідно оформити страховку життя, де у випадку настання страхового випадку отримувачем виступатиме католицька церква.
- Як так?
- Коли настає страховий випадок церква отримує все - така суть релігії.
- А ви сам католик?
- Ні, я менеджер із продажів.
- Хіба це релігія?
- Так, але оскільки авторське право на релігію належить НАК "Надра України", то мушу всім казати, що це посада.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021