Із вигаданих вінницьких хронік 12

- Отже, ми на фінішній прямій цього року і центральний офіс вирішив віддячити нам персональними подарунками.
- Ну нарешті, а то ми чекаємо-чекаємо.
- Ось, будь ласка, з Новим Роком!
- О, коробочка... щось не дуже велика і дуже легенька.
- Дякуємо вам за роботу в цьому році. Знайте, ми всі вас дуже цінуємо, ми працюємо з вами в одній команді на благо нашої фірми. Насолоджуйтесь.
- Ем... термо-чашка... календарик... шоколадки. Термо-чашка... Термо-чашка...
- Все гаразд?
- Так, так, все нормально... Все нормально... Термо-чашка... Ага, а ось і логотип фірми на металевій основі зовні... А всередині пластмаса... пластмаса...
- Дивіться, там вам так гарно підписали календарик.
- Календарик? Календарик?! Після того всього клятого хаосу, що коївся на роботі в мене з'явилась алергія на календарі!
- Чого ви так завелися?
- Ну так, дійсно, чого. Вищому керівництву краще знати, що потребують їхні підлеглі, чи не так?
- Щось у вас додалось іронії. Раніше такого не було.
- Ну так, раніше на Новий Рік грошова премія, ну хоч вино і цукерки. А тепер термо-чашка із пластмасою всередині. Наллєш туди чогось гарячого, вип'єш із гарячою пластмасою, а згодом йдеш в туалет і йдеш просто чаєм чи кавою. А пластмаса що? Так, пластмаса залишається всередині організму. Так, фірми, які несуть любов. Несуть.
- Ви перебільшуєте.
- Ну а як не перебільшувати, бо тільки тепер до мене доходить весь контекст цього подарунку після того свавілля на роботі протягом року. Ось дивіться, якщо поставити так, то це термо-чашка. А якщо перевернути догори ногами?
- Ем... Не розумію.
- Хіба в цій чашці не так багато фаллоподібного?
- Ну й думки у вас.
- Працюй не працюй, а все одно отримаєш...
- Годі, заспокойтесь!
- Цілий рік тут був повний піздець, а ви мені даруєте в кінці дешеву термо-чашку! Все, я йду!
- Куди?
- На верхній стелаж!
- Послухайте, рік був не простий, у фірми обмежений бюджет.
- Так, менеджери змогли об'їздити всю Європу за рахунок фірми, а я закінчую рік з боргами, бо відважився придбати собі куртку. Дуже не простий рік.
- У вас знову іронія, злазьте зі стелажів.
- Ні, якщо даруєте чашку, то давайте мені смарт-чашку із юесбі, прошито операційною версією андроїд 4.3 і зі спеціальною програмою з Гугл-стор версії 2.2.5.Версії 2.2.5, яка розроблена на контроль споживання рідини в тиждень. Господи, та з цією чашкою у мене будуть триваліші відносини, аніж з людьми, бо відгуки на неї пишуть цілими сторінками.
- Вікторе Боросовичу, злазьте зі стелажів. Люди дивляться!
- Нехай дивляться! Життя втратило сенс.
- Читайте книги!
- В сраку книги - їх пишуть люди, в яких немає чіткого графіку, де в тебе є два типи днів: робочий, коли в тебе піздець і вихідний, коли ти відходить від піздеця.
- А як же ж ваша Соні плейстейшон чотири?
- Задовбала, я вже так загрався, що емоції женуть мене на стелажі!
- А жінки, Вікторе Борисовичу?
- Ні, краще вже робота.
- То що ж ви пропонуєте?
- Коли робите якійсь різкі зміни на роботі в гірший бік, бо в кращий не можете, ба більше, не може бути змін в кращий бік. То звільняйте, звільняйте всіх і наймайте нових людей без досвіду роботу, нехай вони весь цей піздець приймають як належний. Бо я знаю, що це піздець, ви знаєте, що це піздець, а вони не знають. Вони приймуть це як належне. Ви побачити, що вони приймають це як належне і також приймете це як належне. І все буде добре! Згодом навіть я прийму все як належне.
- А зараз що вам заважає?
- Фаллоподібна термо-чашка. Я боюсь бути разом з нею на одному рівні вище моря.
- Всім стояти на місці, це пограбування!
- О, господи!
- А я стояти не буду, а я буду вас провокувати. Застрельте мене!
- Чого це ви сидите там нагорі?
- Що це вас зацікавило одразу, чого це я тут сиджу? Стріляйте в мене, беріть гроші і валіть.
- Не "валіть", а "йдіть собі".
- Облиште свої філологічні штучки.