Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 13

- Слухайте сюди, бруд з підошви! Я ваш командир з підготовки для того, аби ви стали смертельною зброєю, грозою ворогів, аби вони втрачали мову тільки при одній згадці про вас, клали в штани від вашого різкого окрику, падали в апоплексичному припадку, бо ви ні до кого не повинні мати жалю, ні до кого не проявляєте милосердя. І щоб так було насправді я буду вас тренувати з ранку до ранку, перетворюючи вас на машини для насильства! Я буду вашим нічним жахіття уві сні і наяву! Я вас так дрочитиму на підготовці, що у вас кефір потече із прямої кишки! Згодом ви мені тільки подякуєте, адже зможете використовувати в польових умовах свої навички і вміння, аби бути справжньою зброєю масового знищення! Вам все зрозуміло, мерзото?!
- Так точно, пане командире!
- Фігня, наче шелест сторінок!
- Так точно, пане командире!!!
- Хочу, аби ви тут раз і назавжди запам'ятали: у мене поблажок немає, бо на полі бою їх також немає. Ви сидітимете в окопах вдень і вночі, в холод і в спеку, голодні із отруєнням, без свідомості і з тиском, з пораненнями і в свій день народження, литимете соплі цистернами, буде кликати батьків, але буде сидіти в окопах, бо якщо спробуєте полишити свій пост - вам кінець, вам знімуть скальп, будуть втоптувати в землю до тих пір доки ваша дупа не покажеться десь в Аргентині. Вам все зрозуміло, наволоч?!
- Так точно, пане командире!
- Ручка на папері і то голосніше шкребе!
- Так точно, пане командире!
- В мене немає улюбленців! Є тільки слабаки, які там хапаються за особисте життя чи за багатий внутрішній світ і якщо ви маєте намір згадувати про цю фігню, то я вас швидко вилікую маршируванням на плацу до тих пір, доки ваші ноги не зітруться до самої дупи. Чим ближче дупа до землі, тим швидше внутрішній світ приходить у відповідність до вашої нікчемності! Вам зрозуміло?!
- Так точно, пане командире!
- Фігня, синтетична сукня першокурсниці і то голосніше шелестить!
- Так точно, пане командире!!!
- Я змушу вас страждати, аби ви так само завдали болю вашим ворогам!
- Даруйте, а це точно курси підвищення кваліфікації бібліотекарів?
- Так, все вірно. А тепер впала на підлогу і 25 віджимань за те, що звернулась до мене без дозволу!!!
- Пане командир, так, пане командир!
- Я навчу вас дисципліни, бо на вашій роботі вам ні за що буде хапатися, окрім власної дисципліни. Ні за одне законодавства, ні за одну конституцію! Коли відвідувачі накочуватимуться в бібліотеку хвиля за хвилею, застосовуватимуть підступний запит за підступним запитом, будь вигадувати все нові і нові книги, яких ніхто ніколи не писав - тільки власною дисципліною, абсурдною бюрократією ви зможете дати відсіч!
- А навіщо нам вогнева підготовка?
- Бібліотекар повинен уміти все! А тепер ще 25 віджимань від підлоги!!!
- Пане командир, так, пане командир!
- Ваш стіл то позиція, яку ви ніколи не повинні здавати, за жодних умов! Тому його слід зробити якомога неприступним і незручним для відвідувачів, замаскувати вазонами, встановити розтяжки із оптоволоконних дротів. Ви можете не знати усіх книг, але бібліотекарями ви будете завдяки добре облаштованим столам! Все зрозуміло?!
- Так, пане командире!
- Фігня, падіння зарплати на картку і то голосніше!
- Так, пане командире!!!
- А тепер, жалюгідні й немічні, скажіть, хто кращий письменник Вінниці, на кого ми орієнтуємо відвідувачів?! Починається на літеру К...
- Михайло Коцюбинський...
- Хто це белькнув?! А?! Хто насмілився відкрити свого поганого смердючого рота?! Ніхто, виходить, так?! Корпоративний дух про себе дав знати, трясця його матері! Тепер все, вам кінець на старті, ви у мене в'язатимете светрики до кінця своїх днів на робочому місці! Я вам таке влаштую...
- Пане командир, це я сказала, пане командир!
- О, хтось проявляє сміливість, хтось ще хапається за свій багатий внутрішній світ. Так ось, перед тим як я кину тебе в 50-годинний марш-кидок архівами національної бібліотеки, хоробра ти наша, я хочу, аби в твоїй дубовій бошці замість Михайла Коцюбинського назавжди відклалось ім'я Катерина Калитко. Ясно?!
- Пане командир, так, пане командир!!!
- А тепер ви всі оформляєте членство в клубі "Королі зануд"!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021