Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 7

Із вигаданих вінницьких хронік:
- Оплачуємо за проїзд! Оплачуємо за проїзд! Оплачуємо за проїзд! Будь ласка, ваш квиточок. Оплачуємо за проїзд! Пане, оплачуємо за проїзд! Пане!
- В мене документ на пільгову категорію.
- Пред'являємо!
- Це обов'язково?
- Так, пред'являємо.
- Ви ж розумієте, що це зараз доведеться його шукати по кишенях у всіх на очах, а ще й потрібно триматись за поручні, бо то раптом машиніст різко загальмує.
- Так, безпека перш за все!
- Не заважайте, я знаю, що безпека перш за все, але й я не можу санкціонувати проїзд без оплати доки не впевнюся, що в пасажира є відповідне посвідчення.
- Даруйте, я просто хотів наголосити на тому, що безпека перш за все, адже ми живемо у Вінниці і мусимо часто виголошувати такі гасла, аби підтримувати авторитет міста. Як от знаєте, "Безпека в дорожньому русі і в сексі!"
- Знаєте, щось побільшало нині дорожнього руху і поменшало сексу!
- А то пані через потовщання складок жиру під вашою шкірою!
- Та як ви смієте! Самі то он сивиною як і старечним маразмом вкрились!
- Пред'являйте посвідчення!
- Не можу. Воно в якійсь кишені і я не знаю в якій.
- Як це не знаєте? У вас хоч який тип посвідчення?
- Я не можу сказати.
- А взагалі справжнім чоловікам подобаються більш повніші жінки.
- О, то ми починаємо вживати це важке словосполучення, цю зброю масового ураження "справжній чоловік"?!
- А що, зачепило, бо вам до справжнього чоловіка як свині до неба?
- Що означає, ви не можете?!
- Це означає, що я зараз з дамою і не можу в її присутності козиряти посвідченням.
- То платіть за проїзд!
- А чого я маю оплачувати за проїзд, коли в мене є посвідчення і пільги?!
- Та які жіночі тіла ти бачив наяву після маминою цицьки, старий маразматику, а ще щось розповідає про безпеку в дорожньому русі і в сексі!
- Доброго дня, студіє! У нас пряме включення з одного вінницького трамваю, де розпалилася серйозна суперечка між драматургами і поетами, яка переростає в масову бійку із використанням підручних засобів як от поручні, скло, томик Ніцше, Костенко і широко розрекламований останнім часом томик Семенка. Ситуація загострюється, перша кров не за горами...
- Яка перша кров? Що ви тут починаєте?
- Яке у вас посвідчення? Пред'являйте!
- Автори масового жанру йдуть в наступ!
- Я не можу, я з дамою. В її присутності я не буду вам нічого показувати!
- Але автори високого жанру не здаються, вони на всі випади відповідають важливістю відносин із жінкою.
- Жирна!
- Придурок!
- Тим часом поети виставляють на широкий загал свої травми, чим привертають до себе увагу широкого загалу!
- Покажіть посвідчення!
- Я не можу!
- А чого?
- Бо я член спільки письменників...
- А... То дійсно таке краще не озвучувати.
- Ага, озвалися хлопці з асоціації!
- А чим вам не вгодила асоціація?!
- Це ті самі християни, тільки свідки єгови.
- Ситуація набрала релігійних оборотів!
- Дякую, Михайле за пряме включення з вінницького трамваю. А я прощаюсь з вами. Це була передача із циклу "Як вижити..." і вона була присвячена українській літературі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...