Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 7

Із вигаданих вінницьких хронік:
- Оплачуємо за проїзд! Оплачуємо за проїзд! Оплачуємо за проїзд! Будь ласка, ваш квиточок. Оплачуємо за проїзд! Пане, оплачуємо за проїзд! Пане!
- В мене документ на пільгову категорію.
- Пред'являємо!
- Це обов'язково?
- Так, пред'являємо.
- Ви ж розумієте, що це зараз доведеться його шукати по кишенях у всіх на очах, а ще й потрібно триматись за поручні, бо то раптом машиніст різко загальмує.
- Так, безпека перш за все!
- Не заважайте, я знаю, що безпека перш за все, але й я не можу санкціонувати проїзд без оплати доки не впевнюся, що в пасажира є відповідне посвідчення.
- Даруйте, я просто хотів наголосити на тому, що безпека перш за все, адже ми живемо у Вінниці і мусимо часто виголошувати такі гасла, аби підтримувати авторитет міста. Як от знаєте, "Безпека в дорожньому русі і в сексі!"
- Знаєте, щось побільшало нині дорожнього руху і поменшало сексу!
- А то пані через потовщання складок жиру під вашою шкірою!
- Та як ви смієте! Самі то он сивиною як і старечним маразмом вкрились!
- Пред'являйте посвідчення!
- Не можу. Воно в якійсь кишені і я не знаю в якій.
- Як це не знаєте? У вас хоч який тип посвідчення?
- Я не можу сказати.
- А взагалі справжнім чоловікам подобаються більш повніші жінки.
- О, то ми починаємо вживати це важке словосполучення, цю зброю масового ураження "справжній чоловік"?!
- А що, зачепило, бо вам до справжнього чоловіка як свині до неба?
- Що означає, ви не можете?!
- Це означає, що я зараз з дамою і не можу в її присутності козиряти посвідченням.
- То платіть за проїзд!
- А чого я маю оплачувати за проїзд, коли в мене є посвідчення і пільги?!
- Та які жіночі тіла ти бачив наяву після маминою цицьки, старий маразматику, а ще щось розповідає про безпеку в дорожньому русі і в сексі!
- Доброго дня, студіє! У нас пряме включення з одного вінницького трамваю, де розпалилася серйозна суперечка між драматургами і поетами, яка переростає в масову бійку із використанням підручних засобів як от поручні, скло, томик Ніцше, Костенко і широко розрекламований останнім часом томик Семенка. Ситуація загострюється, перша кров не за горами...
- Яка перша кров? Що ви тут починаєте?
- Яке у вас посвідчення? Пред'являйте!
- Автори масового жанру йдуть в наступ!
- Я не можу, я з дамою. В її присутності я не буду вам нічого показувати!
- Але автори високого жанру не здаються, вони на всі випади відповідають важливістю відносин із жінкою.
- Жирна!
- Придурок!
- Тим часом поети виставляють на широкий загал свої травми, чим привертають до себе увагу широкого загалу!
- Покажіть посвідчення!
- Я не можу!
- А чого?
- Бо я член спільки письменників...
- А... То дійсно таке краще не озвучувати.
- Ага, озвалися хлопці з асоціації!
- А чим вам не вгодила асоціація?!
- Це ті самі християни, тільки свідки єгови.
- Ситуація набрала релігійних оборотів!
- Дякую, Михайле за пряме включення з вінницького трамваю. А я прощаюсь з вами. Це була передача із циклу "Як вижити..." і вона була присвячена українській літературі.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021