- Доброго всім вечора! З вами телепередача "Як бути з..." і сьогодні вона присвячена вінницькому снігу. Як бути з вінницьким снігом, якого так чекали, але випало його забагато для демократичного населення? Куди поділися комунальники або чому вони всі в центрі і здебільшого передпенсійного віку? Чому я звично перебільшую ситуацію і запрошую різних людей для нудного обговорення події? Отже, сьогодні в нас в студії безсумнівно патріоти нашої країни, нашого міста, які щиро співпереживають вінницьким мешканцям, які опинились в заручниках від погодних умов. Це Мустафа Кемаль, Арсен Многосяг, Авраам Кляйн, Генріх Кляузе, Молчанов Єлісей і Вінницька Вежуня.
- Доброго вечора!
- Доброго вечора!
- Доброго вечора!
- Доброго вечора, дітки!
- Отже, хочу у вас запитати, як минув ваш робочий день за такої погоди?
- Усю роботу за мене виконували директора фірм, якими я володію, а я сам поплавав у своєму басейні, попарився в сауні, почитав книги.
- Я взяв вихідний.
- Я й так працюю, не виходячи із квартири.
-Мої клієнти все одно не могли дістатись до офісу моєї фірми, тому й я вирішив послідувати їхньому прикладові, залишився вдома, трохи наготував смачних страв.
- У мене є свій вертоліт - тому я дістався до офісу без проблем.
- Це був справжній жах. Виходжу я рано з під'їзду і по коліна в снігові...
- Перепрошую, а що за страви ви готували?
- О, цього разу нічого особливого: деруни і підсмажив трохи кров'янки із холодильника.
- Піщанської кров'янки?
- Звісно, бо кращої не буває.
- Чудово, радий за вас!
- Доки я дошкандибала до тролейбусної зупинки...
- А деруни вам краще смакували із сметаною чи чимось іншим?
- Сметана то хороший вибір, але іноді корисно смакувати деруни із юшкою з вареної курки.
- Так, повністю погоджуюсь з вами.
- Послухайте, не перебивайте мене!
- Даруйте, на чому ми зупинились.
- Це було справжнє жахіття!
- Не може такого бути.
- Як так не може, коли так було насправді!
- Не може, бо ось ці шановні джентльмени запевнили, що день у них минув чудово.
- Але ж мене ні!
- А в них так. По-вашому вони брехуни. Чи не забагато ви на себе берете як для маріонеткової ляльки із "Вечірньої казки".
- Ось воно що! Моє слово ніщо для вас, бо хтось засунув в мене руку?
- Можна й так висловитись.
- Хіба у вас ніхто не засовує руку?
- Звісно, засовує як то продюсер, сценарист, директор каналу й іноді оператор.
- То чим ви кращий?
- Я отримую від цього задоволення. Ми усі маємо отримувати задоволення від життя від будь-яких погодних умов. Інакше мені не працювати на цьому телеканалі.
- Але ж...
- І вам також.
- Але ж моя особиста думка, моє особисте життя?
- У вас є рука, яка знаходиться всередині вас, у мене є така рука, у наших гостей є така рука.
- У мене немає...
- То знайдіть, бо в цьому увесь сенс нашого життя - знайти руку всередині себе і отримувати від цього задоволення. Давайте, вінниччани, заспіваємо пісеньку:
"В мене всередині є рука
яка стискається у човник
і життя прекрасна ріка
по якій я пливу як човник
я пливу як човник
я пливу як човник"
- Доброго вечора!
- Доброго вечора!
- Доброго вечора!
- Доброго вечора, дітки!
- Отже, хочу у вас запитати, як минув ваш робочий день за такої погоди?
- Усю роботу за мене виконували директора фірм, якими я володію, а я сам поплавав у своєму басейні, попарився в сауні, почитав книги.
- Я взяв вихідний.
- Я й так працюю, не виходячи із квартири.
-Мої клієнти все одно не могли дістатись до офісу моєї фірми, тому й я вирішив послідувати їхньому прикладові, залишився вдома, трохи наготував смачних страв.
- У мене є свій вертоліт - тому я дістався до офісу без проблем.
- Це був справжній жах. Виходжу я рано з під'їзду і по коліна в снігові...
- Перепрошую, а що за страви ви готували?
- О, цього разу нічого особливого: деруни і підсмажив трохи кров'янки із холодильника.
- Піщанської кров'янки?
- Звісно, бо кращої не буває.
- Чудово, радий за вас!
- Доки я дошкандибала до тролейбусної зупинки...
- А деруни вам краще смакували із сметаною чи чимось іншим?
- Сметана то хороший вибір, але іноді корисно смакувати деруни із юшкою з вареної курки.
- Так, повністю погоджуюсь з вами.
- Послухайте, не перебивайте мене!
- Даруйте, на чому ми зупинились.
- Це було справжнє жахіття!
- Не може такого бути.
- Як так не може, коли так було насправді!
- Не може, бо ось ці шановні джентльмени запевнили, що день у них минув чудово.
- Але ж мене ні!
- А в них так. По-вашому вони брехуни. Чи не забагато ви на себе берете як для маріонеткової ляльки із "Вечірньої казки".
- Ось воно що! Моє слово ніщо для вас, бо хтось засунув в мене руку?
- Можна й так висловитись.
- Хіба у вас ніхто не засовує руку?
- Звісно, засовує як то продюсер, сценарист, директор каналу й іноді оператор.
- То чим ви кращий?
- Я отримую від цього задоволення. Ми усі маємо отримувати задоволення від життя від будь-яких погодних умов. Інакше мені не працювати на цьому телеканалі.
- Але ж...
- І вам також.
- Але ж моя особиста думка, моє особисте життя?
- У вас є рука, яка знаходиться всередині вас, у мене є така рука, у наших гостей є така рука.
- У мене немає...
- То знайдіть, бо в цьому увесь сенс нашого життя - знайти руку всередині себе і отримувати від цього задоволення. Давайте, вінниччани, заспіваємо пісеньку:
"В мене всередині є рука
яка стискається у човник
і життя прекрасна ріка
по якій я пливу як човник
я пливу як човник
я пливу як човник"
Коментарі
Дописати коментар