Я не вперше і не в останнє бігаю між соціальними мережами і блогами - все через нудоту, викликану вірою людей в той факт, що їхній час та й чогось вартує. Хоча насправді часу не існує, це уявна величина, якою ми виповнюємо порожнечу в різноманітних процесах: від вишивання до створення комп'ютерного коду. Ви сидите, працюєте на роботі і думаєте, що так протікає час, я сиджу працюю на роботі і знаю, що її мені оплачують, використовуючи час. Гроші - товар - гроші(штрих) - і ми віримо, що час існує, або ж Час - товар - час(штрих) і ми віримо, що гроші існують. Але годі грання із формулами, бо часу не існує, бо наш час насправді нічого не вартує, окрім можливості на нього посилатися перед іншими людьми. Якщо ви все ще вірите в час, в його вартість, то оминайте це місце, бо мені наплювати на мій час, бо чому б я все це писав ще й безкоштовно, і ваш час, бо мені з нього нічого не перепадає.
До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...
Коментарі
Дописати коментар