Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 22

- Доброго дня! Дякую, що прийшли. В мене забився злив на кухні під мийкою. Просто не знаю, що робити.
- Спокійно, пане... Андресян. Агенти "Вінницяводоканал" прибули на місце аварії. Що ви зливали, пане Андресян?
- Та просто мив посуд...
- Не робіть відволікаючих маневрів, пане Андресян. Система водогінних труб ніколи не бреше, щоб не говорили люди. Сідайте, зараз ми проглянемо ваше досьє. Рік тому ви почали скаржитись, що вода пахне рибою, потім почали аналізувати вміст хлорки і збагнули, що слід встановити лічильник не лише на водопостачання, але й на воловідведення, пане Андресян. І нам стало цікаво, що ви виявили.
- Та нічого такого...
- Пане Андресян, ми вміємо змусити говорити правду. Вода буває дуже холодна і дуже гаряча...
- А то її взагалі немає...
- Але ж не в нашому випадку, пане Андресян. Вода є основою комфортного проживання у Вінниці. То що ви виявили?
- Що кількість отриманої води рівна кількості водовідведення.
- Що означає, ніби її ніхто не споживає. Ніби насправді Вінниці не існує, чи не так, пане Андресян?
- А її не існує?
- Вона несе із собою холод. Вода охолоджує.
- Наче безліч реакторів...
- Все вірно, пане Андресян. І схоже, що ви перегрілись. Але за кілька секунд все буде добре. Ви охолодитесь і Вінниця виповниться реальністю. Ну ось...
- Ой, що трапилось? Я почуваюсь так комфортно...
- Все гаразд, пане Андресян. Агенти "Водоканалу" усунули всі недоліки в нашій... своєрідній матриці. Ми раді були вам допомогти і пам'ятайте, що Вінниця...
- .... найкомфортніше місто для проживання!
- Все вірно, пане Андресян. А тепер титри і американська музика 50-х років.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...