Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 22

- Доброго дня! Дякую, що прийшли. В мене забився злив на кухні під мийкою. Просто не знаю, що робити.
- Спокійно, пане... Андресян. Агенти "Вінницяводоканал" прибули на місце аварії. Що ви зливали, пане Андресян?
- Та просто мив посуд...
- Не робіть відволікаючих маневрів, пане Андресян. Система водогінних труб ніколи не бреше, щоб не говорили люди. Сідайте, зараз ми проглянемо ваше досьє. Рік тому ви почали скаржитись, що вода пахне рибою, потім почали аналізувати вміст хлорки і збагнули, що слід встановити лічильник не лише на водопостачання, але й на воловідведення, пане Андресян. І нам стало цікаво, що ви виявили.
- Та нічого такого...
- Пане Андресян, ми вміємо змусити говорити правду. Вода буває дуже холодна і дуже гаряча...
- А то її взагалі немає...
- Але ж не в нашому випадку, пане Андресян. Вода є основою комфортного проживання у Вінниці. То що ви виявили?
- Що кількість отриманої води рівна кількості водовідведення.
- Що означає, ніби її ніхто не споживає. Ніби насправді Вінниці не існує, чи не так, пане Андресян?
- А її не існує?
- Вона несе із собою холод. Вода охолоджує.
- Наче безліч реакторів...
- Все вірно, пане Андресян. І схоже, що ви перегрілись. Але за кілька секунд все буде добре. Ви охолодитесь і Вінниця виповниться реальністю. Ну ось...
- Ой, що трапилось? Я почуваюсь так комфортно...
- Все гаразд, пане Андресян. Агенти "Водоканалу" усунули всі недоліки в нашій... своєрідній матриці. Ми раді були вам допомогти і пам'ятайте, що Вінниця...
- .... найкомфортніше місто для проживання!
- Все вірно, пане Андресян. А тепер титри і американська музика 50-х років.
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...
Дописати коментар
Докладніше

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021
Дописати коментар
Докладніше

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...
Дописати коментар
Докладніше