Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 26

- Привіт, Петре! 
- Здоров, Володю.
- Давно до тебе не телефонував. В мене буде вечірка цієї суботи і хочу запросити тебе разом із дружиною.
- О, чудово! Ми залюбки прийдемо!
- Ну і добре. Чекаємо на вас в суботу о 19:00. До зустрічі!
- До зустрічі! Так... Який там номер.... Алло?
- Служба швидкої допомоги анулювання зустрічей та побачень із людьми! Доброго дня! Чим можемо допомогти?
- Добрий день! Моє ім'я Володимир Федорович і мене щойно запросили на вечірку. Сам я від запрошення не можу "відмазатись". Чи не могли б ви це владнати?
- Звісно, пане! Будь ласка, назвіть номер телефону та ім'я антагоніста.
- Петро Григорович, 0365487435.
- Дякуємо, за півгодини ми повідомимо про результат.
- Дякую вам!
- Доброго дня! Це Петро Григорович?
- Доброго, він самий. А це хто?
- Ви мене не знаєте, скажу тільки, що я працюю у Вінницькій міськраді в департаменті контролю за сприйняттям населення комфортності міста. Скажіть, ви знаєте такого собі Володимира Федоровича?
- Так, це мій дуже близький друг.
- Ви не помічали за ним певних дивностей останнім часом?
- Ну, я його давно не бачив. Знаю, що він шукає роботу.
- Так, зрозуміло. Ви дуже давно його не бачили?
- Дуже. Він їздить в інші міста, шукає роботу...
- В інші міста? Наприклад?
- Не знаю. Певне, в столицю...
- Мушу вам сказати, що Володимир Федорович останнього місяця вже тричі побував в столиці.
- О боже...Ви хочете сказати, що він...
- Боюсь, що так, Петро Григоровичу, він шукає вакансію топ-менеджера.
- Топ-менеджера?!
- Прогресивний топ-менеджеризм головного мозку. Це вам не жарти. Спочатку хворий залишає Вінницю, в нього стрімко росте дохід тіла, який не можна збити жодною кризою, потім хворий втрачає відчуття часу, в нього розвивається сліпота до всіх, хто має менший дохід, його "Я" подвоюється на топ-менеджера і приватного підприємця, який стає контрагентом своєї ж фірми. Ну а далі найстрашніше - вони йдуть на телебачення або в політику і пишуть книги й співають на сцені.
- Боже милостливий... Потрібно рятувати людину, почитати їй Семенка.
- Боюся, надто пізно. Володимир Федорович встиг злітати в Єгипет, аби мати чудову засмагу.
- Апчхи! От же ж сука! Знає, що в мене алергія на літаки! Апчхи!
- До речі, топ-менеджери раз в квартал літають на курорти.
- Апчхи!
- А їхні офіси розміщені на горішніх поверхах, куди приземляється гвинтокрил.
- Апчхи!
- Вони відкорковують вино штопором.
- Апчхи!
- Їхня улюблена поза в сексі "М'якої тобі посадки, мій капітан"
- Апчхи!
- А ще по вечорам, коли їх ніхто не бачить, топ-менеджери люблять наряджатись в форму пілотів літака.
- Апчхи! Годі. Я вже й сам почуваюсь трохи топ-менеджером... Боже, що мені робити?
- Для початку не вступайте в жодні контакти із Володимиром Федоровичем. А ми донарахуємо йому фіктивну комунальну заборгованість, аби він не звалив з міста.
- Дякую вам!
- І вам дякую. До речі, у вашій алергії вам може допомогти групова терапія на зібранні анонімних менеджерів з продажу. Зібрання кожної середи і п'ятниці в приміщенні краєзнавчого музею. Вхід безкоштовний, тільки принесіть із собою сушених гарбузів - менеджери з продажів їх обожнюють.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...