- Доброго дня. До Європейської площі, будь ласка.
- Доброго дня, сьогодні ми поговоримо з вами про сучасні літературні процеси, які покликані, як більшість вважає, змінити літературне обличчя країни.
- Перепрошую, що?
- О, бонусом нашої служби таксі є курс лекцій письменницької майстерності.
- Ем...
- Не хвилюйтеся, вартість поїздки складає так само як і за перевезення тварин. Так ось, в мистецьких колах з новою силою розгорілась полеміка щодо верховенства в сьогоднішній поезії між силабо-тоністами і верлібристами. Нагадаю, що їх об'єднує жага слави, грошей і пожиттєвий запас чорносливу.
- Чорносливу?
- Так, чорносливу. Дивний делікатес, жага до якого вперше звела ці сили на полі бою в Дорогичинській битві 1238 року, внаслідок якої силабо-тоніки отримали свій "вінрар", а верлібристи на довгі століття задовольнялися опозиційністю цьому патріархальному устрою.
- Що за нісенітницю ви несете?!
- Вам то раніше здавалось, що історія керується імперськими амбіціями, насправді ж ворогуючі сторони куди масштабніші - це два концептуально різні підходи до поезії. Ну самі поміркуйте: силабо-тоніка як пісенність слова, строгий порядок звуків, який заворожує наш слух, наче та молитва до бога. Тобто, це чистої води патріархат, який диктує зовнішню форму. А ось верлібр, який почав брати гору тільки після великих потрясінь - це не просто опизиційність, а полум'яний фемінізм, свобода від форми задля здорового глузду, тобто, сенсу поетичного тексту.
- О, господи, мало того, що я це слухаю, так ще й воно засяде в моїй голові... Ну, добре, але до чого тут чорнослив?
- Радий, що вас це зацікавило. Чорнослив... О, ми приїхали. З вас 85 гривень.
- Так що там із чорносливом?
- Даруйте, поїздка як і лекція завершилась.
- От ви ж умієте...
- Тримати інтригу? Ну а як же ще я міг стати таксистом.
- Тримайте.
- Ем... А що де ви даєте мені гроші якоюсь... не такою рукою?
- Вона не моя.
- Щось дуже холодна... Це рука мертвої людини?
- Так. Це такий собі сувенір. Я вкрав в одного знайомого патологоанатома.
- Ви вкрали руку в тіла з моргу свого знайомого патологоанатома і тепер нею простягуєте гроші для розрахунку із таксистами?
- Так.
- Ви працюєте в ІТ-фірмі?
- Так.
- Тепер все зрозуміло.
- Доброго дня, сьогодні ми поговоримо з вами про сучасні літературні процеси, які покликані, як більшість вважає, змінити літературне обличчя країни.
- Перепрошую, що?
- О, бонусом нашої служби таксі є курс лекцій письменницької майстерності.
- Ем...
- Не хвилюйтеся, вартість поїздки складає так само як і за перевезення тварин. Так ось, в мистецьких колах з новою силою розгорілась полеміка щодо верховенства в сьогоднішній поезії між силабо-тоністами і верлібристами. Нагадаю, що їх об'єднує жага слави, грошей і пожиттєвий запас чорносливу.
- Чорносливу?
- Так, чорносливу. Дивний делікатес, жага до якого вперше звела ці сили на полі бою в Дорогичинській битві 1238 року, внаслідок якої силабо-тоніки отримали свій "вінрар", а верлібристи на довгі століття задовольнялися опозиційністю цьому патріархальному устрою.
- Що за нісенітницю ви несете?!
- Вам то раніше здавалось, що історія керується імперськими амбіціями, насправді ж ворогуючі сторони куди масштабніші - це два концептуально різні підходи до поезії. Ну самі поміркуйте: силабо-тоніка як пісенність слова, строгий порядок звуків, який заворожує наш слух, наче та молитва до бога. Тобто, це чистої води патріархат, який диктує зовнішню форму. А ось верлібр, який почав брати гору тільки після великих потрясінь - це не просто опизиційність, а полум'яний фемінізм, свобода від форми задля здорового глузду, тобто, сенсу поетичного тексту.
- О, господи, мало того, що я це слухаю, так ще й воно засяде в моїй голові... Ну, добре, але до чого тут чорнослив?
- Радий, що вас це зацікавило. Чорнослив... О, ми приїхали. З вас 85 гривень.
- Так що там із чорносливом?
- Даруйте, поїздка як і лекція завершилась.
- От ви ж умієте...
- Тримати інтригу? Ну а як же ще я міг стати таксистом.
- Тримайте.
- Ем... А що де ви даєте мені гроші якоюсь... не такою рукою?
- Вона не моя.
- Щось дуже холодна... Це рука мертвої людини?
- Так. Це такий собі сувенір. Я вкрав в одного знайомого патологоанатома.
- Ви вкрали руку в тіла з моргу свого знайомого патологоанатома і тепер нею простягуєте гроші для розрахунку із таксистами?
- Так.
- Ви працюєте в ІТ-фірмі?
- Так.
- Тепер все зрозуміло.
Коментарі
Дописати коментар