Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 31

- Станіславе Прокоповичу, чисто в гіпотетичній призмі уявіть, що в нас з вами гомосексуальні відносини із спільним проживанням. Як ви прогнозуватимите розвиток нашої спільної емпатії: вдастетися до факторного аналізу чи все-таки будете виходити з наведення аналогій?
- Микола Володимировичу, подайте, будь ласка, ще цеглину. Дякую. Ваше питання різке як присудження премій в категорії краща книга року за версією комітету держтелерадіо, тому слід подумати. Причому вголос і всім гуртом. Віра!!!
- Микола Володимировичу, не можу не відмітити актуальності піднятого вами питання. Адже, з огляду, на кризу економічного і філософського неолібералізму людина все більше схиляється до пошуку собі партнера, ідентичного собі не лише по характеру, а й по статі. Владислав Тимофійовичу, сипте ще піску, будь ласка. Дякую.
- Пилипе Івановичу, але ж лібералізм означає недоторканність особистості, тобто, вільний природний розвиток. І хіба гомосексуалізм в цьому плані не є цілком природнім. Майна!!!
- Навіть більше, Оресте Сергійовичу, з огляду на задоволення своїх суто сексуальних поотягів без наслідків, тобто, без утворення сім'ї це квінтесенція усього природного. Але ж людина соціальна істота і прагне розвивати відносини.
- Ось бачте, Станіславе Прокопивичу, розвивати відносини є необхідністю. І от уявість собі, що ми починаємо спільно жити. Ще цегли?
- Так, дякую. Микола Володимировичу, от наше спільне проживання необміно крутитиметься навколо дивана перед телевізором і не можу не зауважити, що ми дійдемо до сексуального контакту. Але як бути далі, як ми зможемо спільно переглядати футбол і пити пиво, коли побували всередині один одного? Тут слід повернутися до теорії статевих відносин, коли перший сексуальний контакт символізує собою збуджуючу невідомість, подорож незвіданими стежками. Так, чоловік із чоловіком отримає своє взаємне задоволення, але коли вони почнуть вітворювати статеві акти раз за разом, то невідомість і збудження розсіюватимуться, а перегляд футболу буде здаватись сумним замінником в чоловічій компанії.
- Станіславе Прокопивичу, цікава у вас позиція. Ще цегли?
- Так, дякую. Стережіться! Прораб!
- Панове, ви знаєте свої ролі...
- Що там хлопці?
- Петровичу, де, бляха, нормальний цемент, бо ця фігня не тримає камінці.
- Начальника, відпусти на пиво!
- Ша, хлопці, все буде!
- А Манька принесе хавки?
- Буде вам Манька. Ви тільки дивіться, щоб на стройці професори не завелися.
- Петровичу, все буде норм, не сци!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...