Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 32

- Доброго дня! Вітаємо вас в нашому ресторані "Капітан Немо і вісім восьминогів". Сідайте, будь ласка. Бажаєте меню чи хочете перейти до наших фірмових страв? Одразу попереджаємо, що ми не подаємо морепродуктів.
- Але ви ресторан із морсько тематикою, а ваш персонал в матроській уніформі.
- Ха!
- Ось так надмінно "ха"?
- Навіть зверхньо. Ви ж маєте розуміти, культура протікає за тими правилами, які ми їй навішуємо.
- Та невже? Відколи це офіціянти почали переживати за культуру?
- Відтоді як поважні люди почали сприймати похід в ресторан за культурний відпочинок.
- Ого, як це обслуговуючий персонал прориває в сарказмі. Ну добре, я ось чого прийшов. Дивіться, ось це схема збірки шафи ШФ-0125К. Мене доволі сильно збентежило кріплення скляних поличок.
- Будь ласка, не вживайте слово "бентега" і похідні від нього, бо наш менеджер й досі не може відійти від українського перекладу "Мага" Джона Фаулза.
- Я гадав, що ця тема вичерпала себе?
- Ні, ми зійшлись на дружньому замовчуванні. Тим не менш, згадка про маловживані слова ятрить рани нашому менеджерові. Так, ану покажіть схему. Хм, шурупових з'єднань практично немає і якщо кріпити несучі стінки, то все перетинки повинні чітко входити в пази. Та це ж робота для чотирьох людей мінімум. Ви богів просили?
- Так, але з'явився єгипетський Ра і сказав, що шафу виготовили на Володимир-Волинському меблевому комбінаті і тут він безсилий. Я от ніяк не можу розуміти, чому ці скляні полички так виступають, що шафа не може зачинятися.
- Я також немилосердно знічений, оскільки я більше спеціалізуюсь на стільцях та альтанках. Зраз уточню. Світланко!
- Га!
- Ти розбираєшся в шафі ШФ-0125К?
- Ні, це нестандартна модель, з нею багато мороки. Можливо, Софійка знає. Вона он за п'ятим столиком, інструктує людей щодо правильної дегустації грузинських вин та монтажу дивану ПРН-17 в кімнатах "хрущіки", яка знаходиться в аварійному стані.
- Софійка?
- Що вам треба?
- Ти щось знаєш про збирання шафи ШФ-0125К?
- Там що, скляні полички надто великі і шафа не зачиняється?
- Саме так!
- Переверніть схему, то дзекало на стінку, а не поличка.
- Справді? Так... О, дійсно! Це дзеркало, а це не система ніш для коньяку, а саме полички.
- Чудово! Без вас, офіціянтів в збиранні меблів як без рук. Дякую вам!
- Завжди радий. А тепер дозвольте, я бачу, що хтось із відвідувачів нелегально проніс губну гармошку.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...