Із вигаданих вінницьких хронік 34

- Ось тобі кілограм гречки і кілограм рису. Необхідно відділити одне від іншого.
- Василь Семеновичу, а, можливо, для напрацювання годин задля місячної премії ми займемося вдосконаленням робочого процесу в нашому відділенні банку.
- Доброго дня, у вас можна оформити депозит?
- Не бачите, ми зайняті! Зайдіть у наступні двері. Володимире, ти ось-ось маєш стати провідним економістом, а все страждаєш схильністю до інновацій.
- Так це ж добре.
- Доброго дня! У вас можна оформити кредит?
- Зайдіть в наступні двері! У нас важлива нарада. Василь Семеновичу, це ж добре мати схильність до інновацій, проявляти ініціативу, дарувати свіжі ідеї систему нашого банку.
- Ну так ми ж з тобою говоримо про банківську систему - фактично замкнуте явище. Як от в неолібералізмі: пропозиція формує попит. Клієнти до нас приходять, бо ми є.
- Доброго дня, у мене до вас претензія через ваші драні відсотки!
- Зайдіть в наступні двері! Не бачите, ми зайняті. А як же тоді конкуренція, Василь Семеновичу? В неолібералізмі вона грає чималу роль. Бляха-муха, скільки в цій китайській гречці пилу!
- Конкуренція, володю, це умовність.
- Хм, ви так вимовили моє ім'я наче з малої літери...
- Те саме й з конкуренцією. Вона не вимовляється з великої літери, кожен на рівні рефлексу хоче позбутися конкурентів...
- Доброго дня! У вас можна придбати долари?
- Зайдіть в наступні двері! Ми зайняті! Клієнт йде до конкурентів, але по суті він йде то того, хто є. Ми є і наші конкуренти є. Чистий неолібералізм.
- А якщо в конкурентів вигідніші умови?
- З часом усі умови вирівнюються, бо доки люди вірять у час, вони вірять, що нібито щось втрачають.
- От вас пустило у філософію. Але ж від клієнтів залежить наша зарплата?
- Володю, зарплата усіх нас також робить клієнтами.
- А на що тоді жити?
- Доброго дня! Я хочу оплатити комунальні послуги.
- Зайдіть в наступні двері! У нас важлива нарада! Володю, людина не живе, а створює діловий вигляд. В цьому й увесь сенс життя. Ну що наші справи? То наші доходи, цифри. А діловий вигляд багато чого вартує. 
- Відділяти рис від гречки щось не надто сприяє діловому вигляду.
- Якраз і навпаки. Попелюшка це ідеал в сучасному світі, коли ми понаднормово займаємося непотрібною роботою, пишемо про це пости у фб, а в результаті маємо погано виконане завдання із компенсацією-співчуттям, мовляв, ой як ви багато працюєте, а потім п'янка до опівночі, а в кінці тупо гарбуз. Попелюшка це вся суть, бо ж люди за неолібералізму вірять, що десь є кришталевий черевичок їхнього розміру. Тому краще чекати той кришталевий черевичок, аніж одразу рватися до інновацій.
- Доброго дня! А де у вас можна отримати грошовий переказ від диявола за продану душу?
- Тринадцятий кабінет біля кавового автомату.
- Дякую.
- Будь ласка. От ми вдосконалимо систему обслуговування і в нас з'явиться більше клієнтів, на обслуговування яких ми витрачатимемо більше сил...
- Так це ж добре!
- Не добре, бо ми втрачаємо синдром Попелюшки. Втратиш один синдром, то набудеш інший. Хтозна який. Воно тобі треба, Володю?
- Невідоме лякає.
- Отож, ану піду я за тим чоловіком і запитаю за контакти з дияволом.
- Навіщо?
- Володю, пропозиція формує попит!