Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 40

- Так, скаргоголіки, наша приймальня зачиняється! Всім додому!
- Ну як так можна! Я ще не скаржився в повну міру!
- Ви порушуєте мої конституційні права! Я напишу скаргу!
- А я буду скаржитися, що ви мене примушуєте відправлятись додому без моєї згоди!
- А я скаржусь, що в мене немає дому!
- Вимітайтесь, скаргоголіки! Приймальню зачинено! Своїми скаргами тепер можете підтертися!
- Де ваше людське ставлення?
- Вимітайтесь, приходьте завтра з дев'ятої ранку і буде вам людське ставлення!
- Кирило Петрович перший у Вінниці, хто організував свій стартар... старпар... тьху, стартап, запустившу приймальню для місцевих скаргоголіків. Кирило Петровичу, поясніть глядачам, хто такі скаргоголіки.
- Це випливає із самої назви: люди, яким необхідно скаржитись.
- Чому ви вирішили виділити для них приміщення, зробити платний вхід, забезпечити канцелярією і дати можливість писати скарги з ранку до вечора?
- Все почалося з егоїстичної тенденції в соціальних мережах, коли одні користувачі почали зневажати та ігнорувати тих користувачів, які скаржаться і ввели в моду не скаржитися самим, принаймні, вони думають, що не скаржаться.
- Як на мене, не скаржитись - це риса здорової людини.
- Безперечно, ви так думаєте в силу вашої професії. Однак, подібне "фільтрування" несподівано негативно віддзеркалилось на науковій думці користувачів соціальних мереж.іншими словами, люди уподібнились безсердечним машинам, не здатними не просто на співчуття на креативність в цілому.
- Он як?
- Знаю, це вам важко, але подумайте самі: що є спільним для людських стосунків?
- Радість?
- Ну це коли начитаєшся мотиваційною літератури. Направду, найкращим початком відносин є скарга. Насправді варіацій радосте забагато, але скарги більше єднають, скарги визнають існування проблеми і запускають колективне креативне мислення для вирішення цих проблем.
- Даруйте, але вже стільки років спільні проблеми так і не подолалися. 
- Ось це й є особливістю людського креативного мислення: емоційна концентрація на одному питанні, несподівано дає вирішення зовсім іншої проблеми. Нариклад, в мене один чоловік постійно скаржиться на протікаючий дах, його це просто вимотує, а ось на днях він придумав спосіб продовжити життя хом'ячкам.
- Он як? Ви серйозно?
- Коцентрація людей зі скаргами в одному приміщенні на сьогодні подібна до ферми майнингу криптовалюти. Тільки там ви свої потужності передаєте для розрахунків, а тут все навпаки: серед концентрації скарг на все, що тільки потрапляє в очі, у вас з'являються нові ідеї. Тобто, це ноосферокоїн - скарговалюта.
- На цьому наша телепередача завершується. Усім психічного здоров'я. І не забувайте, це Вінниця!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021