Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 40

- Так, скаргоголіки, наша приймальня зачиняється! Всім додому!
- Ну як так можна! Я ще не скаржився в повну міру!
- Ви порушуєте мої конституційні права! Я напишу скаргу!
- А я буду скаржитися, що ви мене примушуєте відправлятись додому без моєї згоди!
- А я скаржусь, що в мене немає дому!
- Вимітайтесь, скаргоголіки! Приймальню зачинено! Своїми скаргами тепер можете підтертися!
- Де ваше людське ставлення?
- Вимітайтесь, приходьте завтра з дев'ятої ранку і буде вам людське ставлення!
- Кирило Петрович перший у Вінниці, хто організував свій стартар... старпар... тьху, стартап, запустившу приймальню для місцевих скаргоголіків. Кирило Петровичу, поясніть глядачам, хто такі скаргоголіки.
- Це випливає із самої назви: люди, яким необхідно скаржитись.
- Чому ви вирішили виділити для них приміщення, зробити платний вхід, забезпечити канцелярією і дати можливість писати скарги з ранку до вечора?
- Все почалося з егоїстичної тенденції в соціальних мережах, коли одні користувачі почали зневажати та ігнорувати тих користувачів, які скаржаться і ввели в моду не скаржитися самим, принаймні, вони думають, що не скаржаться.
- Як на мене, не скаржитись - це риса здорової людини.
- Безперечно, ви так думаєте в силу вашої професії. Однак, подібне "фільтрування" несподівано негативно віддзеркалилось на науковій думці користувачів соціальних мереж.іншими словами, люди уподібнились безсердечним машинам, не здатними не просто на співчуття на креативність в цілому.
- Он як?
- Знаю, це вам важко, але подумайте самі: що є спільним для людських стосунків?
- Радість?
- Ну це коли начитаєшся мотиваційною літератури. Направду, найкращим початком відносин є скарга. Насправді варіацій радосте забагато, але скарги більше єднають, скарги визнають існування проблеми і запускають колективне креативне мислення для вирішення цих проблем.
- Даруйте, але вже стільки років спільні проблеми так і не подолалися. 
- Ось це й є особливістю людського креативного мислення: емоційна концентрація на одному питанні, несподівано дає вирішення зовсім іншої проблеми. Нариклад, в мене один чоловік постійно скаржиться на протікаючий дах, його це просто вимотує, а ось на днях він придумав спосіб продовжити життя хом'ячкам.
- Он як? Ви серйозно?
- Коцентрація людей зі скаргами в одному приміщенні на сьогодні подібна до ферми майнингу криптовалюти. Тільки там ви свої потужності передаєте для розрахунків, а тут все навпаки: серед концентрації скарг на все, що тільки потрапляє в очі, у вас з'являються нові ідеї. Тобто, це ноосферокоїн - скарговалюта.
- На цьому наша телепередача завершується. Усім психічного здоров'я. І не забувайте, це Вінниця!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...