"На схід від Едему" Джона Стейнбека: синдром Каїна

Сімейна сага має свою особливість - вона спокушає на стільки обсягом, а скільки властивістю пробуджувати в читача власні спомини про своє життя. Коли я читав "На схід від Едему", то перед очима промайнула майже вся юність, тобто, роман точно несе в собі функцію спонукання до осмислення і споминів. В книзі показано не класичну сага про одну сім'ю, автор сплітає власну родину із історією Трасків на теренах каліфорнійського містечка в період від закінчення Громадянської війни до закінчення Першої світової, тобто, трохи більше півстолітнього проміжку часу. В американській історії (та й світовій також) це була епоха різких змін в культурному, соціальному та технічному плані, зміна поколінь, перерозподіл сил внаслідок чого Сполучені Штати розвинулись після руїни братовбивчої війни до світового лідера у фіналі Першої світової. Своєрідне віддзеркалення ми бачимо на родині Гамільтонів: голова родини мрійник і філософ Сем та його дружина фанатична християнка Лайза видаються стереотипними але харизматичними персонажами, тоді як їхні діти вже більш підлаштовані до вимог часу, однак, діти для читача напевне здадуться лише тінями батьків.

Попри великий обсяг книга не здається розтягнутою, благо, всеперемагаючий стиль локанічності сучасних редакторів не торкнувся роману в тому сенсі, що, здавалось би, кілька розділів достатньо замінити кількома сторінками - тут могла трапитись зневіра: іноді важко сприйняти кілька сторінок опису подій минулого без детального діалогу та відчуттів персонажів. Чим більше і детальніше висвітлено життя персонажів, тим більше вони западають в душу із своїми вадами та чеснотами. Навіть до підступної та холоднокровної Кеті може виникнути своєрідна симпатія, більше того, вона чимось нагадує топ-менеджера наших днів, якого ми можемо бачити як у фільмах так і в реальному житті. На диво, в сімейній сазі мало що написано про любов. Вона більше представлена родинними зв'язками, обов'язком, вигадками, звичкою - ні, жодного чистого і світлого почуття на каліфорнійських просторах.

Автор велику увагу приділив відносинам братів, а саме алюзії на біблійну історію Каїна та Авеля, що повністю перенеслось на історію родини Трасків. В першому поколінні Адам і Чарльз (перші літери імен стають недвозначним натяком: в англійському варіанті Charles починають з тієї самої літери, що й ім'я Каїн - Cain) дарують на день народження своєму батьку цуценя і ніж. Тваринка тому припадає більше до душі, від чого Чарльз ревнує брата та намагається того вбити. Адам виживає та йде служити в армію, а Чарльз ніби проклятий працює на фермі. У другому поколінні Трасків сини Адама Арон та Кел знову практично відтворюють вічну історію. Поруч із цим, на сторінках можна знайти роздуми слуги Адама китайця, який досліджував Біблію мовою оригіналу і що там одне слово "тімшел" можна трактувати як свободу вибору людини: грішити чи не грішити. Тобто, автор десь в книзі закладає всі передумови фатуму для покоління Трасків і заодно дає можливість уникнути злої долі. В певній мірі співвідношення долі і свободи в книзі має не надто переконливий вигляд, коли активність одних персонажів зумовлена бездіяльністю інших, немов аж занадто вдалий симбіоз як для каліфорнійського містечка початку ХХ століття. Якщо порівняти із Томасом Вулфом, який писав про той самий час, що й Стейнбек, то події й поетична мова розкидають персонажів абсолютно незвіданими шляхами. Ні, синдром Каїна - це герметичний простір, це та свобода, що та й залишилась символом, аніж інструментом. У всьому іншому "На схід від Едему" просто неймовірна.

Книгу рекомендую усім, кому сім'я видається герметичним простором і тому, кому ще більш герметичною видається самотність.