Перейти до основного вмісту

"Нетямущий учень" Томаса Пінчона: бітницька математика


За великого бажання можна спробувати розібратися у всіх тих сенсах та алюзіях, якими просякнуті тексти Томаса Пінчона, ну а коли ви не позбавлені смаку та іронії - вам цілком вистачить читання за інерцією, так ніби все воно дійсно мало місце, тільки запам'яталось інакше. Справа в тому, що попри провідні риси конспірації та параної, читач може вловити незвичну поетику слова та гру із символами. Чомусь серед деяких читачів склалась думка, що майже всі книги потребують певного багажу знань не тільки з літератури, але й цілого гуманітарного комплексу або й поверхневої орієнтації в точних науках. Тому й Пінчон почасти сприймається як письменник, який конструює лабіринти, причому не обов'язково, що в окремій книзі сформовано повноцінний пазл - ні, його герої та алюзії можуть стрибати з одного роману в інший. Його нитка Аріадни - нескінченні відсилання до багатьох імен в історії і літературі, трактування чого має більше побічний сенс і на що можна й знизити плечима, мовляв, дякую за розжовування, але від цього картина не стала яснішою та зрозумілішою.
Збірка ранніх оповідань Пінчона "Нетямущий учень" справила враження постбітництва, в чому зізнався автор у передмові (так, там справді є передмова Пінчона) і подібне відчуття виникає в того, хто прочитав декілька романів Керуака. Америка 50-х застрягла у відчайдушному спротиві зміні поколінь, а відтак, цінностей (алюзія до всесвітнього потопу у "Дрібний дощ", пошук себе і втеча у "Низовина", своєрідна вечірка молодих людей у "Ентропія", тоді як "Під розою" і "Таємна інтеграція" це більше наближення до "пінчонівської" атмосфери: шпигунство і тероризм, неможливість ідеального світу), люди намагаються перетравити події останніх п'ятдесяти років планетарного масштабу, їх неабияк хитає між романтикою, алкоголем і мистецтвом перед обличчям культури споживання. Якщо в Керуака і Гінзберга розлам покоління був доволі смачно приправлений буддизмом, романтизмом та аполітичністю, то сам Пінчон в своїх ідеях більше тяжіє до Берроуза, переосмислюючи ідеали бітників із часових та математичних позицій.
Пінчон у своїх оповіданнях дійсно постає учнем, де він з невпевненістю розв'язує рівняння: по ліву сторону декілька невідомих змінних колективної та індивідуальної підсвідомості, константа як мистецтво, а по праву - сучасний досвід, гротескний і сюрреалістичний парад знеособлених людей, що слугують масовкою для "бітницького" дійства. Зрозуміло, що Пінчон особливий автор і кожен потребуватиме певного роз'яснення. Тому в книзі читачеві пощастило на передмову автора, роз'яснення перекладача і окремо виведені примітки. Як математик, Пінчон постійно виражає одні невідомі змінні через інші, немов підштовхуючи читача до власного розуміння того великого сенсу, який ніколи і ні за яких умов не розуміється напряму та зі сторонніх уст. Звісно, рекомендую книгу усім, хто відчуває, що за своє життя певних рівнянь таки не розв'язав.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...