Перейти до основного вмісту

"Таємнича історія Твін-Пікса" Марка Фроста: мозаїка розтаємничення


В загальний світовій сучасній культурі можна любити культовий серіал "Твін-Пікс", а можна не любити. Аргументи з обох боків знайдеться доволі багато. Тим не менш, основна особливість серіалу полягає в тому, що його неможливо перенести в літературну площину, особливо якщо взяти до уваги третій сезон. Тому Марк Фрост скомпонував "Таємничу історію" в жанрі дата-фікшен, епістолярного роману: збірка псевдоісторичних документів та записок від реальних людей і цілком вигаданих персонажів, що можуть бути відомі читачеві ще із самого серіалу. Документи скомпоновані у своєрідну папку, яку нібито знайшли співробітники ФБР під час спецоперації. Вони підкріплені висновками таємничого Архіваріуса та примітками спеціального агента Теммі Престон. Для відчуття достовірності в книзі представлені фотокопії документів, щоденників, записок, протоколів, газетних заміток українською мовою - це викликає неабиякий захват в читача, адже дозволяє якщо не повірити, то принаймні сприйняти історію більш цілісно та міфотворчо.
Міфотворча складова "Таємничої історії" дуже сильна. Якщо в серіалі можна було почути основу індіанського міфу про вігвами і побачити візуальне відображення філософської ідеї про добро та зло в людині, то в книзі Марк Фрост розширює всесвіт "Твін-Пікса", занурюється в глибини історії, починаючи з ХІХ століття, коли Вільям Кларк і Мерівезер Льюіс в 1805 році вирушають в експедицію на північний захід, далі - заснування масонських лож, депортація індіанців, золота лихоманка і заснування містечка Твін-Пікс в купі із свідчення про надприродні явища, які траплялись в цій місцевості. Звісно, автор не міг оминути одну із основних точок сучасної конспірології - НЛО разом із проектом "Блакитна книга". Також тут вам і дотик до езотеричних течій, до ідей Алістера Кровлі та міфічного персонажа Бабалон.
Серед багатьох документів, наведених в книзі, особливе місце займають історії кількох родин містечка Твін-Пікс, минуле персонажів, про що в серіалі згадувалось мимоволі, а фотодокументах ми маємо справжні мелодрами, хоч і не позбавленні шаблонності. Тобто, най і в занудній формі, але Фрост додає об'ємності численним історіям та жителям містечка, розкриваючи їхні таємниці. Попри те, що таємного розкрито багато, основна сюжетна лінія та головні герої практично залишились поза увагою книги. Це має місце в третьому сезоні серіалу, тоді як Фрост зробив "Таємну історію" куди більш цілісною і завершеною на відмінну від "Щоденника Лори Палмер" Дженіфер Лінч та "Аудіощоденника Дейла Купера" Скотта Фроста завдяки відстороненню і мозаїчності. Як і глядач, читач змушений додумувати свою версію із мозаїки наведених документів та піддаватися милій ностальгії за серіалом. Тут немає прямого пояснення: Архіваріус і Теммі Престон постійно наштовхуються на образ велетенської сови, а сови не те, чим здаються. Тобто, дух культового серіалу все-таки збережено.
Безперечно книга рекомендується усім прихильникам "Твін-Пікс", "Цілком таємно" та усім конспірологічним історіям, а якщо ви не бачили серіалу, то книга цілком автономна і чудово ілюстрована для шанувальників хорошої літератури.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...