В основі роману автобіографічні
нариси самого Фіцджеральда у вигляді подорожей Європою, психічнохвора дружина,
служба в армії під час Першої світової війни. Тому читач, загіпнотизований
магією «епохи джазу» тут знайде лише далеке відлуння 20-х років минулого
століття. Ні, тут автор ятрить перед нами свою рану, будучи близький до
можливого зцілення, але дива не стається: історія веде нас декоративним раєм,
від картинності якого нам стає лячно й неприємно.
На початку ми бачимо світ разом
із молодою голлівудською зіркою Розмарі, яка відпочиває у Франції і знайомиться
з місцевими мешканцями багатіями, які звично собі проводять літо в цій місцині.
Особливо серед них виділяється пара лікаря-психіатра Діка Дайвера та його
дружини Ніколь із доволі заможної родини. Наївності набирається й читач, що в
ідеальності персонажів не доводиться сумніватись. Згодом автор безжалісно
розкриває історію шлюбу головних героїв і ми блукаємо повоєнною Європою немов
психіатричною лікарнею, людські стосунки втрачають свою щирість і вже більше
нагадують терапію для багатих та розбещених людей, а компроміс із власним
серцем можна порівняти лише із цвинтарем на французькі землі, де колись було
поле битви і за кожен метр клали голови тисячі людських життів.
І ось історія сягає свого
розв’язку, яку можна порівняти із напіврозпадом чоловіка. Головний герой Дік не
ідеалізований, якщо не брати до уваги враження юної дівчини Розмарі,
голлівудської зірки, яка вирішує кинути собі цей ідеал до своїх ніг. Спочатку
його розполовинюють зрадою і ланцюгову реакцію не зупинити: алкоголізм, шлюб за
розрахунком як терапія важкохворої дівчини з багатої родини, п’яні бійки,
привселюдний цинізм і остаточний розрив стосунків із дружиною з подальшим
зникненням в американській провінції. Символічним є останні подорожі психіатра
із містечок в ще менші містечка, немов Дік розпадається перед нами в
суперечливому вражені жертви обставин та негідника.
Хоча історія роману відбувається
в 20-х роках, доволі швидко нас може огорнути передчуття Великої депресії, коли
спокуса великих грошей обертається тим самим декоративним раєм, що ми запитуємо
себе замість головного героя Діка: « На що ми поклали наше почуття?», що готові
плестися за юною дівчиною в надії відчути чистоту любові, а не обслуговувати
багатійок, які не мають серця, а лише інтереси по збереженню власного статусу.
Звісно, передчуття Великої депресії – це передчуття того, що терапія
закінчиться зціленням тільки тоді, коли Дік констатує це Ніколь під час того,
як та захоче жити з іншим чоловіком. Звісно, залишається запитати себе в чому
лагідність ночі, коли не в чистій любові, якій можна віддаватись, не зважаючи
на те все, на чому вона будується.
Ця книга небезпечна тим, що
ризикує підірвати кожен шлюб у світі. Звісно, рекомендую усім.
Коментарі
Дописати коментар