Перейти до основного вмісту

«Ніч лагідна» Френсіса С. Фіцджеральда: період напіврозпаду чоловіка


 
В основі роману автобіографічні нариси самого Фіцджеральда у вигляді подорожей Європою, психічнохвора дружина, служба в армії під час Першої світової війни. Тому читач, загіпнотизований магією «епохи джазу» тут знайде лише далеке відлуння 20-х років минулого століття. Ні, тут автор ятрить перед нами свою рану, будучи близький до можливого зцілення, але дива не стається: історія веде нас декоративним раєм, від картинності якого нам стає лячно й неприємно.

На початку ми бачимо світ разом із молодою голлівудською зіркою Розмарі, яка відпочиває у Франції і знайомиться з місцевими мешканцями багатіями, які звично собі проводять літо в цій місцині. Особливо серед них виділяється пара лікаря-психіатра Діка Дайвера та його дружини Ніколь із доволі заможної родини. Наївності набирається й читач, що в ідеальності персонажів не доводиться сумніватись. Згодом автор безжалісно розкриває історію шлюбу головних героїв і ми блукаємо повоєнною Європою немов психіатричною лікарнею, людські стосунки втрачають свою щирість і вже більше нагадують терапію для багатих та розбещених людей, а компроміс із власним серцем можна порівняти лише із цвинтарем на французькі землі, де колись було поле битви і за кожен метр клали голови тисячі людських життів.

І ось історія сягає свого розв’язку, яку можна порівняти із напіврозпадом чоловіка. Головний герой Дік не ідеалізований, якщо не брати до уваги враження юної дівчини Розмарі, голлівудської зірки, яка вирішує кинути собі цей ідеал до своїх ніг. Спочатку його розполовинюють зрадою і ланцюгову реакцію не зупинити: алкоголізм, шлюб за розрахунком як терапія важкохворої дівчини з багатої родини, п’яні бійки, привселюдний цинізм і остаточний розрив стосунків із дружиною з подальшим зникненням в американській провінції. Символічним є останні подорожі психіатра із містечок в ще менші містечка, немов Дік розпадається перед нами в суперечливому вражені жертви обставин та негідника.

Хоча історія роману відбувається в 20-х роках, доволі швидко нас може огорнути передчуття Великої депресії, коли спокуса великих грошей обертається тим самим декоративним раєм, що ми запитуємо себе замість головного героя Діка: « На що ми поклали наше почуття?», що готові плестися за юною дівчиною в надії відчути чистоту любові, а не обслуговувати багатійок, які не мають серця, а лише інтереси по збереженню власного статусу. Звісно, передчуття Великої депресії – це передчуття того, що терапія закінчиться зціленням тільки тоді, коли Дік констатує це Ніколь під час того, як та захоче жити з іншим чоловіком. Звісно, залишається запитати себе в чому лагідність ночі, коли не в чистій любові, якій можна віддаватись, не зважаючи на те все, на чому вона будується.

Ця книга небезпечна тим, що ризикує підірвати кожен шлюб у світі. Звісно, рекомендую усім.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...