1. В час коли межує зима й весна, коли місяць витягується серпом, на який не почіпиш відро, а зіггнуте лезо заноситься для голодних жнив, червоніє обрій і чорнішає ніч, що видно далеко-далеко поміж висоток і тисячі вікон, під склом яких нічого нового, нічого прекрасного, що милує серце вищих сил, що чарує людське око.
2. В одному із тих вікон, де сонце і місяць бачать себе, де зграї перелітних пташок проводжають одні одних, сиділи торговці над крамом медичним, які розподіляли по численним замовленням, що отримували від розмов телефоном і продавали від розмов телефоном сотні разів кожного дня, не торкаючись й копійки грошей.
3. Старшою в торговій справі була Маргарита, яка уміла добувати різноманітний товар за малою ціною або з довгим відтермінуванням оплати, бо оптові торговці охоче йшли їй на зустріч за її постійні великі закупи, надсилали Маргариті дари і всіляко хвалили за майстерність перемовин і за допомогу у розпродажі старого товару.
4. І так само дякували Маргариті клієнти з приватних лікарень, салонів краси, стоматологічних кабінетів, для яких вона знаходила необхідний медичний крам як то шприци, захисні маски, хімічні реактиви, дезінфекційні засоби, перев’язувальні матеріали, інструменти, що лікувало і рятувало людям життя.
5. Поруч Маргарити на роботі сидів Яків, менш успішний торговець і він у всьому слухався старшу торговку, шукав нових оптових продавців і нових клієнтів, і таємно бажав Яків стати вищим в успіху від Маргарити і робив все, щоб з кожним днем обсяги продажів його зростали, і все більше він вдавався до брехні в перемовинах.
6. Та брехню Якова викривали і гнівались на нього інші торговці в конторі, і відвертались від нього клієнти, що доходи Якова ніяк не зростали, але він був доволі терплячою людиною, якій необхідно було утримувати сім’ю і коханку, і його тримали в конторі через добре підвішений язик і переконливу мову.
7. І в той час повітря у світі стало небезпечним через смертельну пошесть, перед якою не могли встояти жодна армія і жодна держава і як тільки залунали перші розголоси про хворобу, головний торговець контори Ілля вже пророчив зростання цін на медичний крам і закликав своїх торговців купувати якомога дешевше, а продавати значно дорожче.
8. «Беріть в борг, обіцяйте швидку оплату постачальникам, — мовив Ілля до Маргарити і Якова, — а клієнтам пропонуйте втричі дорожче, бо дим від епідемії нині ще далеко на Сході, але весь наш товар виробляється там і він швидко зникне зі складів і люди за нього платитимуть, і втричі, і в п’ять разів дорожче.
9. Хто вважатиме, що то за дорого — най йдуть і лишаються ні з чим і чекатимуть доки пошесть не постукає в їхні двері, тільки після того вони помудрішають і не відстоюватимуть ціну, і я так мовлю не через жорстокість, а через час, який змушує діяти наперед і робити усе можливе для збереження нашої справи».
10. Після чого кинулись торговці до своїх телефонів і робили вони все, що велів їм головний торговець, і збільшувались обсяги закупівель, які за день танули від замовлень клієнтів, бо хвороба дісталась їхнього краю і ходила поміж ними, що кожен смертний почав відчувати свою смертність і потребував захисту.
11. Маргарита отримувала все більше замовлень від клієнтів і все більше їй відмовляли постачальники, бо в тих закінчувався товар, від чого почались суперечки, і робота уповільнювалась, бо вже нічого продати людям, в яких одні гроші перед лицем пошесті, від чого ті волали Маргариті у слухавку: «Ми залишились ні з чим!».
12. А Яків не зупинявся і продавав увесь медичний крам втричі дорожче, закінчувався товар і знаходив нових постачальників із гіршою за якістю і дорожчою за ціною продукцією, але Яків не зважав, бо керувався бажанням перевершити Маргариту за обсягом продажів, що подобалось Іллі.
13. Якось Маргариті наснився сон, в якому вона йде порожньою дорогою десь за містом і її наздоганяє Яків, який себе не пам’ятає і все хоче йти разом з нею в невідомому напрямку, і Маргарита так само не знає куди прямує цією дорогою і попереджує про це Якова, який не хоче її слухати.
14. У сні Яків йде поруч Маргарити доки їх не застає ніч і тоді він починає кричати, вказуючи кудись в пітьму: «Там світло, на яке ми маємо йти! Йдемо на зустріч світлу!», однак, Маргарита нічого не помічає в темряві і просить Якова заспокоїтись, але того вже немає поруч, бо чоловіка поглинає пітьма.
15. Наступного дня Маргарита хоче витлумачити свій сон, розповідаючи його головному торговцю Іллі, бо той був для неї наставником у роботі, який завжди враховував її особисті проблеми і давав слушні поради, бо Ілля цінував її як старшу торговку, а вона приймала роботу як основу свого життя.
16. Цього разу головний торговець відмовив жінці, наголосив на першочергових завданнях для контори в торгівлі медичним крамом: «Бо момент в попиті й пропозиції нині цінніший за ефемерні і нечіткі символи, які до нас підкрадаються, бо майбутні вигоди подарують нам усі блага, тому набирайся терпіння».
17. А пошесть все гуляла містом, підкрадаючись дотиками і подихами, ув’язнювала людей в палатних ліжках і домівках із сотнями нерозв’язаних проблем, що ходити на роботу було небезпечним випробуванням, від якої в Маргарити все більше перехоплювало подих і в голові прокручувався невитлумачений сон.
18. Яків знаходив все гірший товар і продавав його все дорожче настраханим людям, що все більше тішило головного торговця, який бачив результати доходів і вірив у брехню Якова, бо вона черпала золото з бездонного гаманця довірливих клієнтів, бо ті приймали наявність товару як запоруку їхньої безпеки і здоров’я.
19. А Маргарита все обдумувала сон як поганий передвісник розпадання цілого і єдиного єства, в якому вона жила, яке виповнювало її пам’ять, її почуття, що слугувало їй законом і оберегом, ліками і втіхою, відповіддю і піснею над піснями, яку співають усі торговці, увесь люд, увесь світ у славу їхнього божества.
20. Вона більше телефонувала постачальникам і ставала все чеснішою в розмовах із ними, намагалась знайти кращий товар за доступнішою ціною, Маргарита пропонувала товар клієнтам, не приховуючи і не викривлюючи справжнього стану речей, аби відносини залишались на тому самому рівні довіри, але відмов лише більшало.
21. А Яків нарощував обсяги закупівлі і продажів, де в хід йшов товар все нижчої якості, на що беззастережно укладались угоди із медичними закладами, про що Яків безсоромно брехав довірливим людям, множив неправду, від чого інші торговці в своїй роботі все більше наслідували Якова.
22. І множились доходи контори, і збільшувалось коло клієнтів, що річні плани з продажів досягались протягом місяця і втішений головний торговець Ілля ставив Якова у приклад іншим продавцям, і визнавав, що говорити неправду то є добре і просив Якова вчити інших продавців як брехати наляканим людям.
23. Тоді Маргарита остаточно втратила свої здобутки в конторі, бо Якова поставили старшим торговцем і він змушував інших збувати поганий товар, а потім вона перестала помічати довколишні події і ніхто з клієнтів не хотів розмовляти з нею по телефону, бо кашель душив кожне її слово.
24. І якогось дня головний торговець підійшов до столу Якова і Маргарити, аби розпитати за справи, і Яків мовив за все нові й нові успіхи, а Маргарита важко кашляла у серветку, і коли головний торговець Ілля похвалив Якова і запитав у Маргарити: «А у тебе що?», то вона простягнула йому серветку з червоними плямами і мовила: «Кров».
Коментарі
Дописати коментар