зелені хроніки4

- Доброго дня! Там жінку вбили біля "Фонтану"! Там жінку вбили біля "Фонтану!! Чуєте, там жінку вбили біля "Фонтану"!!!

- А я чим можу вам допомогти в цій справі?

- Та це я перевіряю, чи не має в приймальній залі працівників ломбардів.

- І як, виявили?

- Поки що ні, але вони доволі хитрі і це вам не професура на будівельному майданчику.

- Що, професори на будівництві? Я гадав, із цією проблемою покінчено. Я гадав, що із введенням карантинних заходів має відбутись цілком природне заміщення законспірованої інтелігенції людьми, які дійсно потребують додаткових доходів.

- Будь ласка, не втручайтесь. Я прийшов сюди в конкретній справі.

- В якій саме?

- Так, в якій?

- Ну і кому мені відповідати?

- Я тут працюю.

- А я тут очікую на вирішення своєї справи.

- Якої саме?

- О, це неймовірна історія. Нам всім добре відомо, що карантин породив медичні маски, викликавши елементарну залежність. А в моєму під'їзді оселився чарівник, який уміє виконувати метафізичні бажання якщо йому принести пару зношених черевиків, які той підпалює і дає поштовх до матеріалізації загаданого бажання.

- Якщо воно метафізичне.

- Так, вірно, якщо воно метафізичне. Тобто, ми маємо одну елементарну залежність між карантином і масками, маємо іншу між чарівником і палаючими старими черевиками. Тоді, яким має бути метафізичне бажання як не об'єднати дві елементарні залежності в похідну залежність вищого порядку.

- Зрозуміло, а що вимагається від мене?

- Зачекайте, а як же я?

- У вас також метафізичне бажання?

- Ні, але чого б це я сюди йшов і перевіряв при вході чи немає тут працівників ломбардів.

- Як чого, марнувати час, наприклад. Так ось, можете виділити мені трохи медичних масок.

- Виділити трохи масок?

- Ага.

- Безкоштовно?

- Ага.

- Безповоротно?

- Ага.

- Де ж ті працівники ломбардів коли так потрібні... Добре, ось вам з десяток.

- Стривайте! Як це так? Як це так?! Я долаю пішки півміста, потію під сонцем як свиня і що ж я бачу?!

- Що ви бачите? Якщо ви переживаєте, що таке роздавання медичних захисних масок може обвалити спекулятивний ринок, посіяти сумніви щодо фашистських рис містокерування, то можемо вас запевнити, що після виборів усе це надолужиться надшвидкими темпами. Чого лише варті недобудовані інвестиційні житла...

- Я не за те. Вам, виявляється, потрібні працівники ломбардів!

- Запевняю, що то в дуже-дуже рідкісні моменти.

- Але ж потрібні!

- Перепрошую, а це точно приймальна мера міста?

- Зачекайте, будь ласка, я спілкуюся із відвідувачем. Розумію, ваше невдоволення. Можливо, в якості компенсації, ви одразу повідомите про мету вашого візиту.

- Добре, тільки ви одним оком в двері, чи бува працівники ломбардів не увірвуться.

- Вхідні двері під моїм пильним контролем. То що там у вас?

- Розумієте, підприємством, де я працюю, керує жінка...

- Перепрошую, ми вже кілька років як не практикуємо подібні справи...

- Та я не за це. Дослухайте! Вона останнім часом постійно збирає нас на наради і говорить до нас про карантинні заходи і все таке, а сама повертається до нас профілем. І ось на стіні за нею видно як у її тіні замість носа слонячий хобот.

- Збільшується?

- Що?

- Тінь слонячого хобота постійно збільшується?

- Так, а ви звідки знаєте?

- Записую вас четвертим в групу на прийом до мера міста на вівторок. Питання про керівниць із тінню слонячого хобота замість носа пан мер вирішує колективно. Не забудьте, вівторок після 16:00. При собі мати пасторт і томик Панаса Мирного, не дивитись мері в очі, постійно нагадувати про свою присутність в кабінеті якимось легким звуком. Достатньо сопіти носом, покашлювати чи постукувати олівцем. Наступний!