тиха
вулиця ніч про відлетіле літо
нагадує
посивіла липа
перерізані
навпіл люди приповзли
до
гарбуза світла на першому поверсі
двері
під'їзду протяжно зойкають
немов
уривок із дворжака
і в
ніч виходять ноги без тулуба
і
йдуть вони собі аби йти
доки
верхи вибирають із пуза вікна
запах ранкового
плову
вікно
вікно вікно єдиний рятівний
пліт
до якого тягнуться тіла
мідними
і всохлими руками немов
гілля
липи
єдина
незникома точка осіннього
космосу
де
пізньої години циркулює тепло
і
розмови про ноги
куди
вони йдуть як окреслюють
так і
непідкорений вічно весняний
світ
і чи повернуться
назад інфіковані
війною
нічний
байк летить лезом і відтинає
голову
жовтня
яка
котиться до срібної таці
тулуби
запускають руки в нектар
вікна
і
розсотують нитки теплою каніфоллю
задля
поспішних єднань тулубів до ніг
війни
і світу жовтня й осені
ночі і
диму ночі і вулиці ночі і літа
задля
дороги якою проникає морфій
Коментарі
Дописати коментар