дух
видається старомодним поняттям
загустілого
пітьмою де переплітаються
листопадові
вечори
дух
приймаєш перехідником від плоті
до
вулиці чи меншого простору центром
якого
слугує книга бароко чи колода таро
ось
тобі крила чи мотузка і вгору
або
безодня як примирення зі снігом
який
ховає крила чи мотузку і сліди
листям
окреслюють протоптані стежки
а в
цілому вечір витягнувся в холодильник
з
напівпорожніми полицями
з
аварійною обоймою консерви і кефіру
свіжих
і давніх швидких обідів
де
замість місяця горнятко із пальцями
усіх
фаз недопитого чаю
де
сузір'я магніти із курортів
де
космічні оберти в мікрохвильовій печі
висушують
листя на тісті землі
і
чайник булькає свою сповідь
зрештою
дух це перехід в кімнату із кухні
це
сума хрестиків у списку справ
і від
вікна до дверей і навспак ніч
переганяє
воду із потопельниками в білих
сорочках
на
шиях обірвані мотузки а наріжні
камені
десь гупають об дно підлоги
в
їхніх зіницях по сніжинці а в долоні
карта
таро
біла
сорочка простягає руку і маг
падає
листком
Коментарі
Дописати коментар