спочатку
зустрітись, далі порожні розмови,
робити
несподіваний ривок в біографії:
я
бачив привида, хтось знає карате,
здається,
це героїчно коли рятуєш людей;
проте
я це вигадав, в мене радше навпаки:
я
порушив соціальну дистанцію, сполохані янголи,
на
картці є трохи на потяг чи автобус -
я
продумав зворотній шлях, аби щось сказати,
аби це
прийняли за правду.
побільшало
туристичних мап,
я не
знаю більшості міст -
багато
синього, здається, море,
але це
джинси того, хто мене слухає.
наступного
разу я змінюю слова,
аби не
зізнатись, що втома - не почуття,
принаймні,
я на нього не розраховував
коли
писав довгі любовні листи;
щастям
було відтворення кількох акордів,
але то
завчене, автоматичне, не моє;
привіт,
я в тому самому місті,
звідки
мене вигнали, проте плювати -
я використовую
їхній лексикон.
я не
знаю свого міста,
лише
декілька потаємних місць,
де я
можу побути собою,
де я
приймаю усю правду.
Коментарі
Дописати коментар