хтось завчасно обирає старість
сьогодні
дослухається до далеких
вибухів і ховає
обличчя в долоні немов
осінній бутон
пелюстки шкіри сплелися в
зморшках
трохи більше тридцяти а тут
все
спускатись під землю
звикати до мороку
розтягувати євангеліє до
всесвітньої історії
дивись це вже було і були
двоголові імперії
неслись дорогами порожньою
вантажівкою
ісус колись переходив в
порожню світові
який гримів в космосі
розсохлим причепом
і він як тесля залатав
кожну щілину
зміцнив борти що старим
нікуди втекти
хоче ще трохи більше
тридцяти але
збоку добре видно як гасне
свідомість
як не моя то людей під
завалами
як можна вірити в чистий
людський розум
коли бачиш ворогів наших і
мертвих наших
я під землею читаю єдину
книжку
я в причепі повним мертвих
тіл
так світ більше не гримить
в космосі
світ монолітна статична
константа
так говорить свідомість
перед смертю
слова на вітер або
вріжуться в пам’ять
що мері робити з
передсмертними цитатами
а вийдеш на зовні на світло
дідом
самітником який зробив
самотність девізом
нікому не пояснюватимеш що
любов
квітка край дороги якою ти
загубився
і сад розкиданий всюди
нічним небом
і доки ти старий в тебе є
час
піднімати голову вгору і
крапля дощів
бачити там той самий кінець
дороги
єдину змінну серед констант
Коментарі
Дописати коментар