зламна країна двічі показує
вірний час
коли за звичкою прилітають
птахи
коли хтось приїздить і
омиває руки
і каже як це все просто як
це все просто
вже рік минув заходить ще
один рік
знайомі обличчя порівнюють
з фото
переводять стрілки зламаної
країни
о милий чи пам’ятаєш ти
літнє море
за яким щороку зникають
наші ластівки
де човен гойдало і ми знали
що то земля
живе одним днем і співає
єдину пісню
в ній час вплітав імена
наших дітей
і хтось мовив най станеться
твердь
так старість стукала у двері
й промовляла
що попереду довгі дороги і
далекі зорі
і чекання рано чи пізно
витягне воду
достатньо щоб увесь човен
тріснув сухим
кохана моя кохана моя
кохана моя
бачив я як море раптово
спало до дна
як звелися кістяки будинків
і кістяки наші
мов паща левіафана ковтнула
країну
що літо просякнуте вогнем
та й зорі не ті
з усіх боків тисне на
скроні на серце
усюди порохові китові
невидимі стіни
і птахів і птахів вже давно
немає хіба що
хтось з дому підвезе
заморожену курку
і кожен гадає скільки вона
з’їла зерна
скільки тієї тверді їй
передалось аби
в наших тілах щось міцніше
сталось
аби з рук зійшла ця зламана
земля
23 р.
Коментарі
Дописати коментар