в місті ув’язнили одного із
вершників
а довкола гримить копитами
його кінь
тисячезлитний дзвін з усіх
башт вже тут
річки обміліли до кістки
землі і пророк
новий схоплений десь на
залізничному
гляньте на змія зібраного
із відцвілих гільз
усі снаряди і усі кулі у
вічність летять
і не можуть сягнути цілі і
змій вперед
до нас накрити тінню сонце
і жінку в ньому
вже не знайдеш більшого
безуму за віру
що ти на цій землі лише
гість коли
направду в штурмі чи
обороні ти господар
який навіки прибитий
цвяхами до зброї
і ти до янголів із
палаючими крилами
боїшся дивитися на
розсипане кам’яне пір’я
кінь здіймається дибки на
чорно-білій
плівці впечатаній в історію
і зве вершника
і нікому це місто не
потрібне лише назву
тягатимуть від хроніки в
підручники в кілька
літер на папері в який
скрутять куриво
і безногий того свідок
встромить до рота
кажу не озирайся на янголів
за спиною
сурми видають єдину
протяжливу ноту
снарядний голод забуття
коли вперед до
порожнечі яка замаскована
під триколор
ти із новеньким пророком
ллєш воду
на рану землі ніби десь
умилостивив богів
і вершник на стіні
перекреслив ряд штрихів
єдиний кому цікавий лік і
бачить кістку
і вітається при прибутті із
оборонцем
вийди вийди господарю і
дивися на кошару
жінка зодягнена в сонце
народила дитя
тепер ти мене звідси не
випустиш ніколи
23р.
Коментарі
Дописати коментар