With hat part of the body can I reflect on matters as a poet? My nose which for me it is practically an "Achilles Heel". Any blow can knock me down, the slightest cold or drop in blood pressure clogs my nostrils. Therefore, I am in eternal discomfort, I do not distinguish smells too keenly and I am not capricious about any stench.
How do i compensate for this constant nasal congestion? I used to regard my inability to smell along with my inability to play musical instruments. Indeed, if poetry is invisible cosmic rhythms the poet is able to reproduce them on any scale and in any form. Music is a universal form, where the boundary between music and the listener is as blurred as possible. Kk, for many years I hummed Beethoven symphonies and rock songs under my breath and wrote inspired lyrics about everything that agitated me, about everything that I could not get an answer to- however this only hid my inability to master at least the guitar.
Can you survive the intensification of smells? Life flows in anticipation of events that you constantly consider, and work out your actions in response to: the death of loved ones, meeting a person who evokes vivid, friendly emotions, family holidays, disasters, war. Poetry is like a trace in the future, a dot, involuntarily placed on a white sheet, which gives confidence to cowards, and subsequently all this is infused with morphine. There is no past in poetry, it is only the shell of a bullet that pierces cosmic rhythms, pierces the temple of everyone who could not bear the truth.
How is it when you wake up in the morning with a stuffy nose? It is a signal that the dream is over. Russia invaded our country eight years ago. They invaded thoughtlessly and cynically, although there were many warning signs: Russian politicians, Russian art, and Russian history. Previouly it still seemed that humanity had risen above conflicts and the history of wars had to recede into the past. However, there is no past in poetry. the nose is blocked, dulled to smells in a state close to being in a coma, to indifference. It seems that the end is near, but the instinct of the future breaks through, breaks through with poetry - the expectation of great trials, a greatly congested nose when gunpowder, blood, burnt bodies, and the stench of Russia will saturate the air for a long time.
How long can you be a nose? Yes, Russia attacked my country to destroy me and millions like me. The reason for this was our citizenship, language, culture, history and freedom - basic things that may be of service in many countries. They are like breathing freely through the nose. However, this organ has been clogged in me since that very morning, because it has become the norm in the world to allow the existence of terrorist countries, such as Russia, which commits genocide against Ukraine. This is a simple statement-maxim about the war waged by one country against another, simiolar wars having been waged in the twentieth century. And what was it all for?
A nose or an ear? smell is easier to lose than faith. However, it is easier to live with the nose now, with smells, than to believe in the word. How many words about freedom have been spoken in the world during the last twenty years? how many people in the arts fought against tyranny and evil, how many poems paved the way to the future, so that at the decisive moment the word, the most valuable spiritual substance of humanity, was devalued. Words have lost their weight and today everything is decided by guns. Listen...
Translated from the Ukrainian by Stephen Komarnyckyj
якою частиною тіла я можу вважатися як поет? носом. для мене це практично "ахілесова п'ята" - будь-який удар може збити з ніг, найменша застуда чи перепад кров'яного тиску закладає мені ніздрі. тому я у вічному дискомфорті, не надто розрізняю запахи і не примхливий щодо смороду.
як я компенсую постійну закладенність носу? раніше я вважав свою глухоту до запахів своїм невмінням грати на музичних інструментах. справді, якщо поезія це невидимі космічні ритми - поет здатен відтворити їх в будь-яких масштабах і будь-якими формами. музика - універсальна форма, де межа між музикою і слухачем максимально розмита. гаразд, я багато років мугикав собі під носа симфонії Бетговена і рок-пісні, писав натхненні тексти про все, що мене хвилювало, про все, на що я не міг отримати відповіді - проте цим я лише приховував своє невміння освоїти хоча б гітару.
чи можна пережити загостреність запахів? життя протікає в очікуванні подій, які постійно обмірковуєш, прораховуєш свої дії - смерть близьких людей, зустріч людини, до якої відчуваєш світлі приязні емоції, родинні свята, катастрофи, війна. поезія - наче слід в майбутньому, крапка, мимовільна поставлена на білому аркуші, що надає впевненості боягузам, а потім все це настоюється морфієм. немає минулого в поезії, це лише оболонка кулі, яка пронизує космічні ритми, пронизує скроню кожного, хто не зміг витерпіти правди.
як воно коли вранці прокидаєшся із забитим носом? це сигнал, що сон закінчився. вісім років тому в нашу країну вторглася росія. вторглась недолуго і цинічно, хоча про це багато що попереджало: російські політики, російське мистецтво, російська історія. раніше ще здавалось, що людство досягає рівня зверхності над конфліктами - історія війн мала відійти в минуле. але в поезії немає минулого. ніс забитий, притуплений до запахів - стан близький до коми, до байдужості. здається кінець близько, але інстинкт майбутнього проривається, проривається поезією - очікуванням великих випробувань, великого закладення носу коли порох, кров, горілі тіла, сморід росії будуть ще довго насичувати повітря.
наскільки довго можна бути носом? так, росія напала на мою країну задля знищення мене і мільйонів мені подібних. причиною цього слугувало наше громадянство, мова, культура, історія, свобода - базові речі, якими можуть послуговуватись в багатьох країнах. наче вільно дихати носом. але в мене це орган забитий із самого ранку, бо у світі стало нормою допускати існування країн-терористів, як росія, яка чинить геноцид проти України. це проста сентенція-констатація про війну однієї країни проти іншої в ххі столітті - подібними часто послуговувались в хх столітті. і все для чого?
ніс чи вухо? запах легше втратити, ніж віру. проте тепер із носом, із запахами легше жити, аніж вірити у слово. скільки слів про свободу було промовлено в світі за останні двадцять років? скільки в мистецтві боролись проти тиранії і зла, скільки поезій проторували шлях у майбутнє аби у вирішальний момент слово - найцінніша духовна субстанція людства - було знецінено. слова втратили вагу, сьогодні усе вирішують гармати. прислухайтесь...
Коментарі
Дописати коментар