23 рік текст п'ятнадцятий

 

в театрі бою завіса із стратегічних мап

світло генераторне режисери полководці

першою йде масовка більше і більше яка

це вистава за рахунком де пар від кухонь

і здіймається хрест так понад усе хрест

а капелани не потрібні бо їхні панахиди

займуть увесь час і білим простирадлом

накриють кров і кинеш тому більше каші

най усе сприймає як вдома і бачить сни

вжиті тричі і ще більше однакові позивні

й обличчя подібні землі що не розрізнити

хіба що очі розрізнено кольором по двоє

блистять у пітьмі як ті зірки на погонах

майже нові наперед омиті спішно вилиті

горнилом степового штурму села з кісток

до яких набігала додавалась нова плоть

пам’ятаєте його назву чи позивні воїнів

ні там відомий код сектору і номер роти

треба дивитись в документах під наказом

про підвищення ти ж розумієш солдате

так мій генерале тільки он листя опадає

а нам на це нічим відповісти все шукають

вигадують нам минуле і знайомі могили

розкидані в незнайомих містах акт третій

та ні ще другий то ж черпайте романтику

із колодязя бездонного де відображення

сіро-жовте списане з виверження вулкану

то тепер вже акт третій чути запах м’яса

де романтика солдате де кухня польова

ти орел степовий чи вже опівнічна сова

діставай пожмаканий устав тримай ноти

завіса вже опускається а глядач тоді хто

і де артилерія яка захопливо аплодує зіркам

 

23р.