вже стала довша ніч і
більше сузір’я вивчаю
спиною до погризеного
цоколя і пальцями
виклацую джазовий ритм
осіннього спокою
згадую скільки я йшов від
посадки до гори
невже три дні а коля
поправляє що все літо
просто того я не помітив і
був геть увесь
в землі і глибше вкопався
немов шукав
воду а натомість опанував
руками вогонь
раніше я працював
астрономом а нині змій
із тілом покрученим звиклим
до нори та
її переливів смаку
пересмаженої кави якою
коля частує нас раз на три
дні поправляє
щоранку глибоко в землі час
пружинться
із зламаним підшипником в
колесі сансари
коли відвозили нашого
сержанта то санітар
казав щоб той віднині лежав
витягнутим
мов дерево і нехай
розростається колами
від поранення і далі хай
їде хай шукає
собі місце аби рости все
вгору під сонцем
а я тепер все дивлюсь на
сузір’я і світла
стало менше і на зиму
перероджуватись в
граб осику чи дуб не краще
хіба що ялинку
але й їй не позаздриш на
різдво і новий рік
а от в сузір’ї видно
справжнє коріння дерев
прикрашених замість зламаних
ворогом тут
так ніби заглядаєш
пораненому сержанту
в нутро і стільки місяців
нам не було діла
а тут змій причепився як то
в книзі буття
і сержант мов єва розпитує чого
ти хочеш
а я просто забери мене
звідси з цього раю
а господу іншу історію
розкажи
23р.
Коментарі
Дописати коментар