Відраза і виправдання

На днях трапилась подія, яка є закономірною і цілком передбачуваною коли говорять про поєднання сучасного українського літературного процесу, провідного видавництва з неоднозначною репутацією, укладача з конвеєрним написанням книг та розсипом авторів, яких не багато хто знає. Йдеться про антологію українського горору "Страшні казки для своїх", укладену Андрієм Кокотюхою, видану у "Фоліо" і до якої увійшло моє давнє оповідання "Гніванським шосе вздовж провалля" (https://folio.com.ua/books/Strashni-kazki-dlya-svoyih-Antologiya-ukrayinskogo-gororu-novoyi-dobi). Сталося так як і варто було очікувати: обкладинка, підібрана з несмаком, різні автори з різною репутацією, що дехто з них має стосунок до російського книговидавництва, звісно, презентація цими днями на "Країні мрій", де дехто зі спікерів перейшов на російську, поливши і не без того всратий проект коричневою жижею. Немов забули про війну та щоденні обстріли.

До чого це я? Виправдання? З одного боку, я не знав, хто увійде до цієї збірки і, тим більше, що хтось із авторів на публіці перейде на російську, а з іншого, щось подібне я передчував, оскільки видавничий процес в Україні сповнений зашкварних історій. Звісно, можна було відмовитись завдяки інтуїції, проте... Так, буде "проте" в силу того, що набивати е-мейли видавництв я вже давно покинув і розумію, що я пишу те, що видавництвам не цікаво - такий вже книговидавичий ринок, а змінюватись і писати те, що видавцям цікаво, а для мене це марнування часу і, тим більше, з сподіванням, що на цьому можна щось заробити... На книгах в Україні лише декілька письменників мають можливість заробити. Тому погодився на пропозицію видавництва, аби дати своєму оповіданню ще одне життя, при цьому відчуваючи, що щось в цьому проекті піде не так. Маємо що маємо. 

В моєму випадку маємо те, що від подібної письменницької публічності мене просто нудить. Одночасно щось писати і займатися маркетингом свого написаного вже вище моїх сил. Тому я й припинив активно вести соціальні мережі і вже близький до того, аби закривати акаунти, оскільки соціальні мережі для мене персонально себе вичерпали. Тому увесь свій доробок я викладаю в окремому блозі (https://magicalfleasbooks.blogspot.com/) без озирання на потребу у фідбекові чи критиці. Цих речей вже не існує - вони тихо зникли десь років п'ять тому, а сенс втратили ще раніше. В цьому блозі я несу відповідальність виключно власними текстами без дотичності до чужої неперевіреної репутації, без сторонніх правок чи сумнівної реклами, які завжди мали і матимуть місце, що від них не втечеш. Що трапилось зі збіркою сучасного горору? Її поглинула скандальна подія, до того ж цілком заслужено. Згадайте, "непозбувну бентегу", яка дала поштовх "Магу" Фаулза. Цілком природна дискусія, яка пробуджує інтерес. А що зі збіркою сучасного горору? Хочеться вже забути, бо пам'ять не безмежна.