змішалась війна і епос
героїчний написаний
від руки під диктовку сп’янілого сержанта
який сперся на коробки з патронами і очима
сльозливими все в сухий стовбур бліндажу
фальшиво протягнув гімн бойовий сповнений
більше жалю і вчорашньої дороги із дому
каже буде перемога така непомітна й дрібна
як ще одна зірка із сузір’я гончих псів
а поки смаженої картоплі на
сон прийдешній
і уявляти танок німф і
битву амазонок
із чудовиськами яких
вигадали задля страху
селян які не висовують носа
далі зими і все
ховають в погребах
самогонку і дітей від
армії то й нехай бо ж коли
ми повернемось
і дух мізерний розвіємо за
вітром помсти
платитиме кожен цивільний
як не кров’ю то
страхом тривалим бо ж це
тут я сержант
а там багатоликий і камінь
і ножиці і папір
що одночасно ніяк не
виграти жодного удару
й в історії я кожне ім’я і
вибухівки стільки
надихався що в жилах тече
динаміт і тут я
не персонаж а той хто пише
репліки короткі
за якими стоїть та сама ніч
чорна і монолітна
по краям оперезана сатирами
й небіжчиками
хто насмілиться відступати
від сценарію
то хай натягне мотузку собі
на шиї і замовкне
на гілячці десь в тилу
обліплений птахами
які зостались на зимівлю
геть зголоднілими і
падкими на слабаків тут всі
на місці а зайвих
за волосся витягують
потопельниками що за
ними стежка мокра і
особливо чіткі сліди
видно хто вперед і один
назад не знаючи що
страх пробачають і ніч
затягує в неї особливо
червоні уста немов щойно
порізались об
надщерблений трунок і
спалахнули кров’ю
кому патронів а кому вина
швидше доки
аполлон не захоче стерти
усі написані слова
щоб його колісниця котилась
небесами рівно
без жодного удару
23р.
Коментарі
Дописати коментар