23 рік текст сімдесят восьмий

 

змішалась війна і епос героїчний написаний

від руки під диктовку сп’янілого сержанта

який сперся на коробки з патронами і очима

сльозливими все в сухий стовбур бліндажу

фальшиво протягнув гімн бойовий сповнений

більше жалю і вчорашньої дороги із дому

каже буде перемога така непомітна й дрібна

як ще одна зірка із сузір’я гончих псів

а поки смаженої картоплі на сон прийдешній

і уявляти танок німф і битву амазонок

із чудовиськами яких вигадали задля страху

селян які не висовують носа далі зими і все

ховають в погребах самогонку і дітей від

армії то й нехай бо ж коли ми повернемось

і дух мізерний розвіємо за вітром помсти

платитиме кожен цивільний як не кров’ю то

страхом тривалим бо ж це тут я сержант

а там багатоликий і камінь і ножиці і папір

що одночасно ніяк не виграти жодного удару

й в історії я кожне ім’я і вибухівки стільки

надихався що в жилах тече динаміт і тут я

не персонаж а той хто пише репліки короткі

за якими стоїть та сама ніч чорна і монолітна

по краям оперезана сатирами й небіжчиками

хто насмілиться відступати від сценарію

то хай натягне мотузку собі на шиї і замовкне

на гілячці десь в тилу обліплений птахами

які зостались на зимівлю геть зголоднілими і

падкими на слабаків тут всі на місці а зайвих

за волосся витягують потопельниками що за

ними стежка мокра і особливо чіткі сліди

видно хто вперед і один назад не знаючи що

страх пробачають і ніч затягує в неї особливо

червоні уста немов щойно порізались об

надщерблений трунок і спалахнули кров’ю

кому патронів а кому вина швидше доки

аполлон не захоче стерти усі написані слова

щоб його колісниця котилась небесами рівно

без жодного удару

 

23р.