чоловік видирається на
листопад і на обличчі
маска блазня бо осінь це
маскарад який добігає
кінця хлюпанням багна під
кирзовими чобітьми
собак спускають з ланцюгів
коти біля грубки
блазень витанцьовує і
підстрибує що підошви
ростуть вище сонця і глядачі
у військовій формі
поміж наповненими трунами
розкладають мапи
а на них карти гральні із
вальтами молодими
і зрілими дамами на флангах
двійки і сімки
а в глибокому тилу
зібрались бородаті королі
і пиячать на пару із
дев’ятками які закликають
осінь любовними й
потойбічними мантрами
немов темрява неминуча і
має бути солодкою
над вогником свічі в
темному кутку і допоки
над усім панує туз єдиною
густою байдужістю
до серця устає єднаються в
поцілунку задля
секундної віри що таки
можна розділити слово
як то колись робив ісус і
наситити ним хоча б
двох листопадовим сонцем і
тільки десятки
радують око ніби є опорою
для води й полум’я
цілісне число яке
піддається ліку і джокер
жартує що десятка врятує
нещасний світ від
будь-якого вершника й що на
шляху війська
стоїть фортеця наповнена
чаша яку необхідно
пити до дна смак
листопадових туманів і дощів
з гіркотою у ковтку і без
краплі знеболюючого
і випадає вісімка яка
проводить спіритичний
сеанс поміж кришталевих
фігурок ось світло
сонця дарує знаки немов під
стелею плаває
величезна риба двійка і
п’ятірка вже голосять
жалісливі пісні тепер
король і дама знову пара
а вальти зібрались біля
вісімки і розмовляють
з мертвими які вже
запаковані в чорні мішки
і для них дорога в темряві
довша за всі осені
а джокер все летить кулею
на санчатах згори
і мовить що туза вбито і
тепер усім страшно
дами і король горнуться
разом до купи ніби
вірять що належать одне
одному як і ці тіла
належать осені
23р.
Коментарі
Дописати коментар