ось йдуть ті двоє не на
смерть і не на життя
ярками і вирвами стежкою
якою тече дощ
услід за обличчями
скам’янілими судомами
за лементом і протяжним
мовчанням порив
вітру холодного і вогняного
валу що
нейлон плавиться по краям і
вуха закладає
ніби все глибше і глибше в
безодню моря
тунелями підземними фортеці
яка стоїть
й дає відсіч темним силам
яких й людьми
не назвеш і все хащами де
хоч якесь тонке
стебло а прикриває не гірше
щита і все
далі і безум назустріч люди
які загубились
в бою і вже шукають хто
речі хто кінцівки
хто дітей хто батьків хто
волає що не хоче
йти в школу де слабшого
мордують лише
тому що можуть де бога
шукають в азарті
що он м’яч влучив у ворота
і радості повно
а тут назустріч двом сам бог
вибігає в білій
рясі із сірою бородою
наляканий старигань
який хотів розкинути садок
із плодовими
деревами а тут евакуація
стовбури зламано
гострі кінці в небо і він
все бідкається що
там в глибокому тилу він
геть не потрібен
а тут боже саду вже немає
яблуні перебиті
гілля кістяками всіяло
плащаницю землі
плоди посічено гниль
коричнева вкриває
солодку фруктозу виноград
плаче соком
вино пішло в оцет згусло і
немає води аби
розбавити вулики розбито
мед на морді
ведмежій чи ти здурів боже
ти виходиш
не в сад а просиш кожного
ковтнути із чаші
розпеченого металу і ось
вже двох обпекло
що старий біжить звідки
бігли усі до цього
і вже земля хитається і
повітря все ніяк
не втрапить в легені що
волає до першого
стрічного там двоє пророків
із заповідями
моїми несіть назад того хто
руку зможе
підняти вгору
23р.
Коментарі
Дописати коментар