побратим сів на велосипед і
катається
територією порожнього
заводу каже що
залишить дітям місто і
землю довкола
і зведуть в місті три
пам’ятники міцних
перший то бог верховний
якого прийматимуть
за зевса чи перуна за
традицією освіти
проте люди старі
вінчатимуть в ньому
ще сатурна і тих стариганів
ставатиме
все менше з кожним днем
тому й діти
слухатимуть мудреців
недовго і прийматимуть
пам’ятник за марса як
закономірність
нашої країни а я підпишу
закодованим
словом плутон бо бачив я не
одне нині
зруйноване місто що не
відрізнити від
пекла і це буде страхом
незбагненним
другий пам’ятник поставлю
жінці і не
конкретній богині а як
хвалу мужності
і витривалості які вони
несли серед нас
бачитимуть в її обрисах
ніжних природу
і у волоссі свободу і у
вигинах любов
вона тектиме довгим листом що
кожен
із загиблих не встиг
написати вона мов
дзеркло неба в яке кожен
здіймав очі
вона ковток яким поранені і
втомлені
благословляли своє життя на
ще один
день вона молитва єдина в
голові коли
з уст нічого крім крику
вона та броня
яка захищала від шрапнелі і
тиснула на
груди і гріла серце словом
співчуття і жалю
а десь на краю міста буде фігура
третя
така стара що й сам не
розбереш статі
згорблена в куфайці навіть
з патиком
в руці обличчя зі шкірою
глибокою що
одна усмішка на покривлених
устах і здається
то смерть злидні чи хочеш
бачити то й
предки наші на плечах яких
ми росли
і то наймиліша пам’ять коли
старість
захочуть знести і ще землі
залишиться багато
на наші з тобою прапори
23р.
Коментарі
Дописати коментар