23 рік текст вісімдесятий

 

побратим сів на велосипед і катається

територією порожнього заводу каже що

залишить дітям місто і землю довкола

і зведуть в місті три пам’ятники міцних

перший то бог верховний якого прийматимуть

за зевса чи перуна за традицією освіти

проте люди старі вінчатимуть в ньому

ще сатурна і тих стариганів ставатиме

все менше з кожним днем тому й діти

слухатимуть мудреців недовго і прийматимуть

пам’ятник за марса як закономірність

нашої країни а я підпишу закодованим

словом плутон бо бачив я не одне нині

зруйноване місто що не відрізнити від

пекла і це буде страхом незбагненним

другий пам’ятник поставлю жінці і не

конкретній богині а як хвалу мужності

і витривалості які вони несли серед нас

бачитимуть в її обрисах ніжних природу

і у волоссі свободу і у вигинах любов

вона тектиме довгим листом що кожен

із загиблих не встиг написати вона мов

дзеркло неба в яке кожен здіймав очі

вона ковток яким поранені і втомлені

благословляли своє життя на ще один

день вона молитва єдина в голові коли

з уст нічого крім крику вона та броня

яка захищала від шрапнелі і тиснула на

груди і гріла серце словом співчуття і жалю

а десь на краю міста буде фігура третя

така стара що й сам не розбереш статі

згорблена в куфайці навіть з патиком

в руці обличчя зі шкірою глибокою що

одна усмішка на покривлених устах і здається

то смерть злидні чи хочеш бачити то й

предки наші на плечах яких ми росли

і то наймиліша пам’ять коли старість

захочуть знести і ще землі залишиться багато

на наші з тобою прапори

 

23р.