ніч нескінченна все
несеться до зими
хто в ній я а хто в ній ти
друзі із зарядженою зброєю
за спиною
колись ми прокинемось і натиснемо
на
гачок
колись ми розмовлятимемо
про тінь
яка тягнеться за нами від
школи
наше дитяче куце бажання
війни
ніби немає іншого шляху
крім смерті
хто я тобі а хто ти мені
ще одне слово яким поет
ховається
в бліндажі виводить
тарганів на папері
він хоче щастя але не мені
але не тобі
на краю сну люди стріляють
на краю сну слова
проростають
колись казали все буде
добре
а земля все хвилями кістки
назовні
а небо все ніччю зорі
всередину
я розплющив очі і все зіпсував
немає страшнішого за
прийдешній ранок
немов дістався бога і за
спиною пістолет
десять кроків у протилежні
боки і за
землю звести порахунки і
відчути волю
більше нікуди не йти більше
не стріляти
тільки вставити слово про
вечерю
коли мачали хліб у вино а
далі ніч
коли слід виправдати усю
школу
ось дорослі одне одного не
дорахуються
які вже не зустрінуться і
приймуть це
за щастя за тарганів які
залишили слід
на полі невловимої зими
на краю сну люди вже
мовчать
на краю сну я й сам непомітний
колись казали буде війна
буде війна
я і ти я і ти я і ти
на поверхні неспокійної
планети
яка вбиває дитячі сни
Коментарі
Дописати коментар