скільки професій на себе не
приміряй
їхній спільний секрет що
нічого складного
лише відповідальність лише
відповідальність
вчасно промовчати що то не
я що то
війна і трохи більше
звичного осені
що то самотність до якої
доріс і нині
не хотів але перетнув межу
перетнув горло
слів які відмежували
самотність кожного
мертві не повернуться живих
не зупинити
героїв здають на макулатуру
злочинці роздають усім
інтерв'ю
тільки на полі бою
оберігають самотність
твою
скільки схованок в житті що
ненароком
знаходиш щастя на хвилину
поміж сторінок
під диваном і в кишені
брудної куртки
серце розбите але то
тимчасово поки
не пройдеш достатню
відстань від дому
до шибениці і зрозумієш
секрет ката
удавати що ти за кермом
переповненого автобуса
і на кожній зупинці хтось
поступається
місцем
хтось із пасажирів виймає
твій навушник
хоче поговорити і ти
несамовито кричиш
там під ногами вишнева
калабатина
там внизу прірва вишневого
цвіту
Коментарі
Дописати коментар