бачиш ворог вже дістався
центру міста
замінює житло на пустелю і
сліпоту
навіть ти плачеш але сукня
святкова
навіть поети кинули пити
вино
і розкидаються прозорими
словами що
видно кістки видно ворожі
війська
і танки мов ті іграшки
передають
з рук в руки іноді дещо
боязко
а іноді мов ті фокусники
дістають
з рукава ось тобі маєш ось
тобі сон
ти цього не хотіла я цього
не хотів
коли потяг доволі давно вже
відійшов
ти королева мого серця і
корона
котиться спустошеною землею
нічого не повернеш для обох
був день
а кожному окремо ніч що
слово
шлеш шифровкою бо раптом що
можна заперечувати усе це
місто
пам'ять загострена пам'ять
невблаганна
пам'ять як сонце випалює
людей
і ось чиновник каже немає
грошей
що немає того часу аби
зцілитися
і в дзеркалі тобі той самий
чиновник
і треба говорити такі слова
щоб
сонце світило най і догори
ногами
щоб хтось торкався долоні і
в жмені
промацувався ворожий танк і
кістки
привітання з рідзвом з
новим роком
і нова сукня і новий
телефон і потяг
який гудить по той бік
горизонту
ти терновий вінок на моїй
голові
і ніякої голгофи ніякого
продовження
словам які промовлялись зі
сльозами
далі спільне фото і слова чиновника
які не потребують
розшифрування
які не потребують жодного
міста
Коментарі
Дописати коментар